Відкрити головне меню

Митрополит Елпідіфор (грец. Μητροπολίτης Ελπιδοφόρος, в миру Іоанніс Ламбриніадіс, грец. Ιωάννης Λαμπρυνιάδης; нар. 28 листопада 1967, Стамбул, Туреччина) — єпископ Константинопольської православної церкви, архієпископ Американський.

Митрополит Елпідіфор
Elpidophoros.jpg
архієпископ Американський
з 20 березня 2011 року
Обрання: 3 березня 2011 року
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Діонісій (Псіахас)
Генеральний секретар Синоду Константинопольського патріархату
Березень 2005 р. — березень 2011 р.
Попередник: Варфоломій (Самарас)
 
Альма-матер: Університет Аристотеля в Салоніках
Науковий ступінь: доктор богослів'я
Народження: 28 листопада 1967(1967-11-28) (51 рік)
Бакиркей, Стамбул, Туреччина
Священство: 2005 рік
Єп. хіротонія: 20 березня 2011 р.
 
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Елпідіфор у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Навчався на кафедрі пастирського богослов'я Богословського факультету Університету Аристотеля в Салоніках, який закінчив у 1991 році.

У 1993 році він закінчив аспірантуру при філософській школі Університету Бонна, захистивши дисертацію на тему «Брати Микола та Іван Месарити».

У 1994 році в Патріаршому соборі в Стамбулі був висвячений в сан диякона і був призначений кодикографом Священного Синоду Константинопольської православної церкви.

У 1995 році призначений заступником секретаря Священного Синоду.

У 1996—1997 роки навчався на Богословському інституті святого Іоанна Дамаскіна в Баламанді, Ліван, де він вдосконалював свою арабську мову.

У 2001 році захистив дисертацію «Север Антіохійський і Халкідонський Собор» на здобуття наукового ступеня доктора богослов'я в духовній школі Університету Аристотеля в Салоніках.

У 2004 році він був запрошений у грецьку православну богословську школу Святого Хреста в Бостоні, де він викладав в якості запрошеного професора протягом одного семестру.

У березні 2005 року, за пропозицією Патріарха Варфоломія, він був призначений Священним Синодом на посаду генерального секретаря (архіграматея) Священного Синоду і був висвячений Патріархом Варфоломієм у сан священика в Патріаршому соборі Святого Георгія. Зведений у сан архімандрита.

У зв'язку з черговими спробами упорядкувати канонічний порядок Православної Церкви на Американських континентах 16 березня 2009 року виступив у Бруклайнскій православній богословській школі Святого Хреста: повторив відому лінію Константинопольського Патріархату, закликавши «діаспору» об'єднатися під омофором Константинополя[1].

3 березня 2011 року був обраний титулярним митрополитом Пруським.

Єпископське служінняРедагувати

20 березня того ж року в Патріаршій Георгіївській соборній церкві на Фанарі рукоположений у єпископа Пруського з титулом митрополита. Хіротонію очолив патріарх Константинопольський Варфоломій у співслужінні митрополита Транопольского Германа (Хавиаропулоса), архієпископа Критського Іринея (Афанасиадиса), митрополитів Мирлікійського Хризостома (Калаіджіс), Мосхонійсьийского Апостола (Даниїлідіс), Сасимского Геннадія (Лимуриса), Флоринського Феоклита (Пассалис), Іконійського Феоліпта (Фенерліса), Алеппського Павла (Язіджі) (Антіохійський Патріархат), Волоколамського Іларіона (Алфєєва) (Московський Патріархат), Камерунського Григорія (Стергиу) (Олександрійський Патріархат), Тамасского Ісаї (Киккотіса) (Кіпрська Православна Церква), архієпископа Білоцерківського Митрофана (Юрчука) (Московський Патріархат). По закінченні богослужіння голова ВЗЦЗ Московського Патрархата оголосив від патріарха Московського і всієї Русі Кирила привітання новопоставленному  і зазначив, що «факт участі ієрарха Російської Православної Церкви в архієрейській хіротонії в Георгіївському Патріаршому соборі є унікальною подією, що свідчить про те, що відносини між нашими Церквами переживають підйом і динамічно розвиваються»[2].

У вересні 2011 року був призначений настоятелем Монастиря Святої Трійці на острові Халкі. Як припускають, митропрлит Елпідофора повинен буде в подальшому очолити також управління семінарією та інститутом православного богослов'я Константинопольського Патріархату, відновити які обіцяє влада Туреччини[3].

У січні 2014 року офіційний сайт Вселенського патріархату опублікував за його підписом відповідь на прийнятий у грудні 2013 року Синодом Російської церкви документ «Позиція Московського Патріархату щодо питання про першість у Вселенській Церкві»[4][5] — «Перший без рівних. Відповідь на „Позицію Московського Патріархату з проблеми першості у Вселенській Церкві“», який піддав критиці ряд тверджень документа РПЦ[6].

11 травня 2019 року обраний архієпископом Американським.

НагородиРедагувати

БібліографіяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Неканоническая ситуация: Православная диаспора на распутье: Православие и мир
  2. Митрополит Волоколамский Иларион принял участие в хиротонии иерарха Константинопольского Патриархата / Новости / Патриархия.ru
  3. Митрополит Бурсы Элпидифор (Ламбринидис) назначен игуменом монастыря Святой Троицы на острове Халки
  4. ЖУРНАЛЫ заседания Священного Синода от 25-26 декабря 2013 года. ЖУРНАЛ № 157 (Официальный сайт). Русская православная церковь. 26 декабря 2013 года. Процитовано 2014-03-26. «Слушали: Доклад Преосвященного митрополита Волоколамского Илариона, председателя Отдела внешних церковных связей, председателя Синодальной библейско-богословской комиссии, о подготовке документа «Позиция Московского Патриархата по вопросу о первенстве во Вселенской Церкви»» 
  5. Позиция Московского Патриархата по вопросу о первенстве во Вселенской Церкви (Официальный сайт). Русская православная церковь. 26 декабря 2013 года. Процитовано 2014-03-26. «Изучив Равеннский документ, Русская Православная Церковь не согласилась с ним в той части, где речь идет о соборности и примате на уровне Вселенской Церкви. Поскольку в Равеннском документе различаются три уровня церковной администрации — местный, региональный и вселенский — в нижеследующей позиции Московского Патриархата по вопросу о первенстве во Вселенской Церкви эта тема также рассматривается на трех уровнях» 
  6. Митрополит Елпидифор (14.01.2014). Первый без равных. Ответ на «Позицию Московского Патриархата по проблеме первенства во Вселенской Церкви» (Текстовый документ). оригинальный текст (англ). Процитовано 2014-03-26. «<…> обозначенное отделение экклезиологии от богословия (или христологии) может иметь неблагоприятные последствия для обеих. Если Церковь в самом деле есть Тело Христово и откровение о жизни Троицы, то мы не можем говорить о различиях и искусственных отличительных признаках, которые разрушают таинство единства Церкви, которая совмещает богословские (в узком смысле слова) и христологические формулировки. <…> Когда синодальный документ Русской Церкви отказывается принять „вселенского иерарха“ под предлогом, что вселенскость такого иерарха „упраздняет сакраментальное равенство епископата“, то это всего лишь выражение софизма. <…> в последнее время, мы можем увидеть новую форму „первенства“, а именно „первенство численности“, которое те, кто сегодня критикуют каноническое вселенское первенство Матери-Церкви, догматизируют в качестве ранга неизвестного церковной традиции, но скорее основывающегося на принципе „ubi russicus ibi ecclesia russicae“, т. е. „где русский, там и юрисдикция Русской Церкви“» 
  7. Указ Президента України від 4 січня 2019 року № 2/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Ми пройшли всі випробування і створили незалежну Православну Церкву України — Президент вручив державні нагороди // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 січня 2019 р.
  9. Указ Президента України від 25 липня 2008 року № 669/2008 «Про відзначення державними нагородами України»

ПосиланняРедагувати