Елпідофор (Ламбриніадіс)
Митрополит Елпідофор (грец. Μητροπολίτης Ελπιδοφόρος, в миру Іоанніс Ламбриніадіс, грец. Ιωάννης Λαμπρυνιάδης; нар. 28 листопада 1967, Стамбул, Туреччина) — єпископ Константинопольської православної церкви, архієпископ Американський.
| Митрополит Елпідофор грец. Μητροπολίτης Ελπιδοφόρος | |||
_%D0%B2_%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%BA%D0%B0%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B5.jpg) | |||
| |||
|---|---|---|---|
| з 11 травня 2019 | |||
| Церква: | Константинопольська православна церква | ||
| Попередник: | Димитрій (Тракателліс) | ||
| |||
| 20 березня 2011 року — 11 травня 2019 | |||
| Обрання: | 3 березня 2011 року | ||
| Попередник: | Діонісій (Псіхас) | ||
| Наступник: | Кирило (Сікіс) (т/у) | ||
| |||
| Березень 2005 р. — березень 2011 р. | |||
| Попередник: | Варфоломій (Самарас) | ||
| Альма-матер: | Університет Аристотеля в Салоніках | ||
| Науковий ступінь: | доктор богослів'я | ||
| Діяльність: | Greek Orthodox bishop | ||
| Національність: | грек | ||
| Громадянство: |  США,  Туреччина
| ||
| Ім'я при народженні: | Іоанніс Ламбриніадіс грец. Ιωάννης Λαμπρυνιάδης | ||
| Народження: | 28 листопада 1967[1] (56 років) Бакиркей, Стамбул, Туреччина | ||
| Священство: | 2005 рік | ||
| Єп. хіротонія: | 20 березня 2011 р. | ||
|
Нагороди: | |||
| |||
Життєпис ред.
1991 року закінчив кафедру пастирського богослов'я Богословського факультету Університету Аристотеля в Салоніках.
1993 року закінчив аспірантуру при філософській школі Університету Бонна, захистивши дисертацію на тему «Брати Микола та Іван Месарити».
1994 року в Патріаршому соборі в Стамбулі був висвячений в сан диякона і був призначений кодикографом Священного Синоду Константинопольської православної церкви.
1995 року призначений заступником секретаря Священного Синоду.
У 1996—1997 роки навчався на Богословському інституті святого Іоанна Дамаскіна в Баламанді, Ліван, де він вдосконалював свою арабську мову.
У 2001 році захистив дисертацію «Север Антіохійський і Халкідонський Собор» на здобуття наукового ступеня доктора богослов'я в духовній школі Університету Аристотеля в Салоніках.
У 2004 році він був запрошений у грецьку православну богословську школу Святого Хреста в Бостоні, де він викладав в якості запрошеного професора протягом одного семестру.
У березні 2005 року, за пропозицією Патріарха Варфоломія, він був призначений Священним Синодом на посаду генерального секретаря (архіграматея) Священного Синоду і був висвячений Патріархом Варфоломієм у сан священика в Патріаршому соборі Святого Георгія. Зведений у сан архімандрита.
У зв'язку з черговими спробами упорядкувати канонічний порядок Православної Церкви на Американських континентах 16 березня 2009 року виступив у Бруклайнскій православній богословській школі Святого Хреста: повторив відому лінію Константинопольського Патріархату, закликавши «діаспору» об'єднатися під омофором Константинополя[2].
3 березня 2011 року був обраний титулярним митрополитом Пруським.
Єпископське служіння ред.
20 березня того ж року в Патріаршій Георгіївській соборній церкві на Фанарі рукоположений у єпископа Пруського з титулом митрополита. Хіротонію очолив патріарх Константинопольський Варфоломій у співслужінні митрополита Транопольского Германа (Хавиаропулоса), архієпископа Критського Іринея (Афанасиадиса), митрополитів Мирлікійського Хризостома (Калаіджіс), Мосхонійсьийского Апостола (Даниїлідіс), Сасимского Геннадія (Лимуриса), Флоринського Феоклита (Пассалис), Іконійського Феоліпта (Фенерліса), Алеппського Павла (Язіджі) (Антіохійський Патріархат), Волоколамського Іларіона (Алфєєва) (Московський Патріархат), Камерунського Григорія (Стергиу) (Олександрійський Патріархат), Тамасского Ісаї (Киккотіса) (Кіпрська Православна Церква), архієпископа Білоцерківського Митрофана (Юрчука) (Московський Патріархат). По закінченні богослужіння голова ВЗЦЗ Московського Патрархата оголосив від патріарха Московського і всієї Русі Кирила привітання новопоставленному і зазначив, що «факт участі ієрарха Російської Православної Церкви в архієрейській хіротонії в Георгіївському Патріаршому соборі є унікальною подією, що свідчить про те, що відносини між нашими Церквами переживають підйом і динамічно розвиваються»[3].
У вересні 2011 року був призначений настоятелем Монастиря Святої Трійці на острові Халкі. Як припускають, митропрлит Елпідофора повинен буде в подальшому очолити також управління семінарією та інститутом православного богослов'я Константинопольського Патріархату, відновити які обіцяє влада Туреччини[4].
У січні 2014 року офіційний сайт Вселенського патріархату опублікував за його підписом відповідь на прийнятий у грудні 2013 року Синодом Російської церкви документ «Позиція Московського Патріархату щодо питання про першість у Вселенській Церкві»[5][6] — «Перший без рівних. Відповідь на „Позицію Московського Патріархату з проблеми першості у Вселенській Церкві“», який піддав критиці ряд тверджень документа РПЦ[7].
11 травня 2019 року обраний архієпископом Американським.
У 2020 році брав участь у мирних протестах які охопили США через вбивство полісменом чорношкірого Флойда.
На початку листопада 2020 року Привітав Джо Байдена із перемогою на президентських виборах США і закликав Трампа до мирної передачі влади[8]
Нагороди ред.
- 5 січня 2019 року у Стамбулі під час офіційного прийняття з нагоди підписання Томосу про автокефалію ПЦУ Вселенським Патріархом Варфоломієм, Президент України Петро Порошенко вручив митрополиту Бурському, іпертиму та екзарху Віфінії Елпідофоросу орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня, яким він був нагороджений за визначну діяльність, спрямовану на зміцнення авторитету православ'я у світі, утвердження ідеалів духовності і милосердя, вагомий особистий внесок у розбудову автокефальної помісної Православної Церкви України.[9][10]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (Україна, 25 липня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності та з нагоди відзначення в Україні 1020-річчя хрещення Київської Русі[11]
Бібліографія ред.
- «Брати Микола та Іван Месариты» (дисертація)
- «Север Антіохійський і Халкідонський Собор» (дисертація)
- Перший без рівних. Відповідь Константинопольського Патріархату на документ про першість, прийнятий в Московському Патріархаті [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б http://www.ec-patr.org/hierarchs/show.php?lang=en&id=185
- ↑ Неканоническая ситуация: Православная диаспора на распутье: Православие и мир. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
- ↑ Митрополит Волоколамский Иларион принял участие в хиротонии иерарха Константинопольского Патриархата / Новости / Патриархия.ru. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
- ↑ Митрополит Бурсы Элпидифор (Ламбринидис) назначен игуменом монастыря Святой Троицы на острове Халки. Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
- ↑ ЖУРНАЛЫ заседания Священного Синода от 25-26 декабря 2013 года. ЖУРНАЛ № 157. Русская православная церковь. 26 декабря 2013 года. Архів оригіналу (Официальный сайт) за 3 жовтня 2018. Процитовано 26 березня 2014.
Слушали: Доклад Преосвященного митрополита Волоколамского Илариона, председателя Отдела внешних церковных связей, председателя Синодальной библейско-богословской комиссии, о подготовке документа «Позиция Московского Патриархата по вопросу о первенстве во Вселенской Церкви»
- ↑ Позиция Московского Патриархата по вопросу о первенстве во Вселенской Церкви. Русская православная церковь. 26 декабря 2013 года. Архів оригіналу (Официальный сайт) за 28 лютого 2014. Процитовано 26 березня 2014.
Изучив Равеннский документ, Русская Православная Церковь не согласилась с ним в той части, где речь идет о соборности и примате на уровне Вселенской Церкви. Поскольку в Равеннском документе различаются три уровня церковной администрации — местный, региональный и вселенский — в нижеследующей позиции Московского Патриархата по вопросу о первенстве во Вселенской Церкви эта тема также рассматривается на трех уровнях
- ↑ Митрополит Елпидифор (14.01.2014). Первый без равных. Ответ на «Позицию Московского Патриархата по проблеме первенства во Вселенской Церкви». оригинальный текст (англ). Архів оригіналу (Текстовый документ) за 27 березня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
<…> обозначенное отделение экклезиологии от богословия (или христологии) может иметь неблагоприятные последствия для обеих. Если Церковь в самом деле есть Тело Христово и откровение о жизни Троицы, то мы не можем говорить о различиях и искусственных отличительных признаках, которые разрушают таинство единства Церкви, которая совмещает богословские (в узком смысле слова) и христологические формулировки. <…> Когда синодальный документ Русской Церкви отказывается принять „вселенского иерарха“ под предлогом, что вселенскость такого иерарха „упраздняет сакраментальное равенство епископата“, то это всего лишь выражение софизма. <…> в последнее время, мы можем увидеть новую форму „первенства“, а именно „первенство численности“, которое те, кто сегодня критикуют каноническое вселенское первенство Матери-Церкви, догматизируют в качестве ранга неизвестного церковной традиции, но скорее основывающегося на принципе „ubi russicus ibi ecclesia russicae“, т. е. „где русский, там и юрисдикция Русской Церкви“
- ↑ Архиепископот на Америка му честиташе на новиот претседател на САД Џо Бајден • Doxologia INFONEWS. Doxologia INFONEWS (bg-BG) . 8 листопада 2020. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 8 листопада 2020.
- ↑ Указ Президента України від 4 січня 2019 року № 2/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Ми пройшли всі випробування і створили незалежну Православну Церкву України — Президент вручив державні нагороди [Архівовано 5 січня 2019 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 січня 2019 р.
- ↑ Указ Президента України від 25 липня 2008 року № 669/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання ред.
- Митрополит Елпидифор (Ламбриніадіс) [Архівовано 21 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Біографія [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] на неофіційному сайті Константинопольського Патріархату
- Ποιος είναι ο Μητροπολίτης Προύσσης κ. Ελπιδοφόρος