Еллі Віберт Дуглас

канаська астрономка та астрофізикиня

Еллі (або Аліса) Віберт Дуглас (англ. Allie Vibert Douglas; 15 грудня 1894, Монреаль — 2 липня 1988, Кінгстон) — канадська астрономка. Перша канадська жінка, що стала астрофізикинею[6][7][8].

Еллі Віберт Дуглас
англ. Allie Vibert Douglas
Народилася15 грудня 1894(1894-12-15)[1]
Монреаль, Квебек, Канада
Померла2 липня 1988(1988-07-02)[1] (93 роки)
Кінгстон, Фронтенак, Онтаріо, Канада[2]
Країна Канада
Діяльністьастрономка, астрофізикиня, Dean of women
Alma materУніверситет Макгілла (1926)[2]
Кембриджський університет[3]
Галузьастрономія
ЗакладУніверситет Макгілла
Університет Квінз
Посадапрезидент[4], Dean of womend[5] і professor of physicsd
ЧленствоМАС[2]
Graduate Women Internationald
Royal Astronomical Society of Canadad[5]
Нагороди
член ордена Британської імперії офіцер ордена Канади

Життєпис

ред.

Еллі Дуглас народилася в Монреалі, провінція Квебек, 15 грудня 1894 року.[9] Оскільки її батьки померли у рік її народження, спочатку жила в Лондоні з бабусею та братом Джорджем Вібертом Дугласом.[7] Їхнім дідусем був преподобний Джордж Дуглас, видатний методист, міністр і викладач.[10] У 1904 році Еллі з братом повернулася до Монреаля, де обоє навчалися в Westmount Academy. Зростаючи, Дуглас цікавилася наукою, але відчувала, що її стать є перешкодою для здобуття не лише вищої освіти.

У середній школі їй відмовили в прийомі до невеликого наукового клубу, бо вона була жінкою. Брат допоміг їй обійти цю проблему, залишивши двері відчиненими, щоб Еллі могла слухати лекції, сидячи поза класом. Еллі закінчила навчання у своєму класі і отримала стипендію в Університеті Макгілла[7].

У 1912 році почала навчання математиці та фізиці в Макгіллі, але заняття були перервані протягом третього року у зв'язку з початком Першої світової війни. Брат зареєструвався офіцером і служив поблизу Лондона. Незабаром він запропонував, щоб Еллі та їхні дві тітки, Міна та Мері, перебралися з ним до Лондона, де він на той час працював у Військовому відомстві статистом.

Наукова діяльність

ред.

У 1918 році, у віці 23 років, Еллі Дуглас за свою роботу була нагороджена орденом Британської імперії[7].

Здобула ступінь бакалавра в 1919 році, наступного року — магістра природничих наук і доктора філософії у 1926 році.[11]

Повернувшись до Монреаля в 1920 році, Еллі Дуглас продовжила навчання, отримавши ступінь бакалавра, а потім закінчила магістратуру в 1921 році. Далі перейшла до Кембриджа, навчаючись у Артура Еддінгтона, одного з провідних астрономів того часу, де здобула ступінь докторки філософії з астрофізики в 1925 році і була першою людиною, яка отримала його від університету Квебеку, і однією з перших жінок, що досягли цього в Північній Америці. Дуглас написала біографію Еддінгтона «Життя Артура Еддінгтона».[12]

Дуглас займалася післядипломною роботою в Кавендіській лабораторії Кембриджського університету, де працювала з фізиком Ернестом Резерфордом та астрофізиком Артуром Еддінгтоном.[11]

Після повернення до Канади Віберт Дуглас залишалася працювати в Університеті Макгілла ще протягом наступних 14 років. В 1939 переїхала до Королівського університету в Кінгстоні, де працювала на посаді деканки до 1958 року. Вона була професоркою астрономії з 1946 року до свого виходу на пенсію в 1964 році.

Співпрацюючи з Джоном Стюартом Фостером, Еллі Дуглас досліджувала спектри зірок типу А і В і ефект Старка, використовуючи астрофізичну обсерваторію Dominion. У 1947 році вона стала першою канадською президентом Міжнародного астрономічного союзу і представляла Канаду під час конференції ЮНЕСКО в Монтевідео, Уругвай, через сім років. Дуглас померла 2 липня 1988 року.[11]

Нагороди та пам'ять

ред.

У 1967 році Еллі Дуглас стала офіцеркою ордена Канади. У тому ж році Національна рада єврейських жінок назвала її однією з найвизначніших 10 жінок століття. У 1988 році, в рік її смерті, астероїд 3269 був названий на її честь — Віберт Дуглас. Вона також була членом Королівського астрономічного товариства у Великій Британії і президентом КАТК (Королівського Астрономічного Товариства Канади).

Кратер на Венері названий на честь Еллі Вілберт Дуглас: Vibert-Douglas Patera розташований на 11,6 ° південної широти і 194,3 ° східної довготи. Кратер майже круглий і має 45 км в діаметрі.[13][14]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б в Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th CenturyRoutledge, 2003. — Vol. 1. — P. 372. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  3. Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th CenturyRoutledge, 2003. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  4. https://graduatewomen.org/who-we-are/our-story/historical-archives/gwi-past-presidents/
  5. а б https://www.queensu.ca/encyclopedia/d/douglas-allie-vibert
  6. Hogg, Helen Sawyer (July 1989). A. Vibert Douglas. Physics Today. 42 (7): 88—89. Bibcode:1989PhT....42g..88H. doi:10.1063/1.2811101. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 29 червня 2019.
  7. а б в г Crossfield, E. Tina (1997). Benjamin F. Shearer (ред.). Notable women in the physical sciences: a biographical dictionary (вид. 1. publ.). Westport, Conn. [u.a.]: Greenwood Press. ISBN 0313293031.
  8. Douglas, Allie Vibert (1894-1988). Queen's University Encyclopedia. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 29 червня 2019.
  9. Quebec, Canada, Church Records (Drouin Collection), 1621–1968, Montreal-Methodist Saint James-1894, pg.30
  10. Dent, John Charles (1880). The Canadian Portrait Gallery. Т. II. Toronto: John B. Magurn. с. 95. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 29 червня 2019.
  11. а б в Ogilvie & Harvey, p. 756
  12. Douglas, A. Vibert (1956). The Life of Arthur Eddington. Thomas Nelson and Sons. с. 92—95. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.
  13. Statistics. www.astro.umontreal.ca. Архів оригіналу за 28 березня 2018. Процитовано 29 червня 2019.
  14. Data (PDF). www.lpi.usra.edu. Архів оригіналу (PDF) за 31 серпня 2021. Процитовано 29 червня 2019.

Список літератури

ред.