Вікіпедія

Ектор Тосар

уругвайський композитор, піаніст, диригент і педагог

Ектор Альберто Тосар Еррекарт (ісп. Héctor Alberto Tosar Errecart, 18 липня 1923, Монтевідео, Уругвай — 17 січня 2002 , там само) — уругвайський композитор, піаніст, диригент і педагог. Один з найвідоміших композиторів авангардної музики Уругваю.

Ектор Тосар
Основна інформація
Дата народження 18 липня 1923(1923-07-18)[1][2]
Місце народження Монтевідео, Уругвай[1]
Дата смерті 17 січня 2002(2002-01-17)[1][2] (78 років)
Місце смерті Монтевідео, Уругвай[1]
Громадянство Уругвай[2]
Професії композитор, піаніст, викладач університету, диригент
Освіта Колумбійський університет[1], Університет штату Нью-Йорк[1] і Нормальна школа музики[1]
Інструменти фортепіано
Жанри Авангардна музика
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Життєпис ред.

 
Ектор Тосар за фортепіано

Народився в Монтевідео 1923 року. Музичну освіту розпочав у Вільгельма Колішера[ru] як піаніст, навчався гармонії і контрапункту у Томаса Мухіки[es], композиції — у Ламберто Бальді[de].

1946 року він отримав стипендію Гуггенхайма і продовжив освіту в США, займаючись композицією в Аарона Копленда.

музичну освіту закінчив у Парижі, де в 1949—1951 роках навчався в Паризькій консерваторії і «Еколь нормаль». Його вчителями з композиції були Д. Мійо, Ж. Рів'є[es] і А. Онеґґер, з диригування — Ж. Фурне[en] і Е. Біго[en].

1940 року відбулася прем'єра його першої оркестрової роботи під керівництвом Ламберто Бальді — «Токата», після чого Тосар написав безліч музичних творів — хорових, симфонічних, камерних і фортепіанних.

Від 1951 до 1959 року Тосар викладав історію музики в Національній консерваторії в Монтевідео.

Від 1952 до 1960 викладав гармонію в Педагогічному Інституті Монтевідео.

Протягом 1961—1965 років працював деканом консерваторії в місті Сан-Хуан.

Від 1966 — професор Національної консерваторії Монтевідео за класом композиції і за класом гри на органі.

Від 1969 очолював оркестр Монтевідео.

Як піаніст Тосар гастролював не лише у себе на батьківщині, але й в Аргентині, Бразилії, Чилі, Перу, Венесуелі і США. 1966 року на запрошення ЮНЕСКО здійснив шестимісячне турне Індією і Японією, а 1977 року — низкою європейських країн.

Твори ред.

Теорія музики ред.

«Звуки групи» (1992)

Симфонічна музика ред.

  • «Токата» для оркестру (1940)
  • Концертино для фортепіано з оркестром (1941)
  • «Креольський танець», оркестровий варіант (1943)
  • «Самотність», варіант для сопрано та струнного оркестру (1947)
  • «Симфонічний момент» (1949)
  • Симфонія № 2 для струнного оркестру (1950)
  • «Ода друзям», для читця, хору і оркестру (1951),
  • «Ода Артигасу», для читця і оркестру (слова Л. Баусеро) (1952)
  • Симфонічна серія для оркестру (1953)
  • Концертна симфонія для фортепіано з оркестром (1959)
  • «Te Deum», для баса, хору і оркестру (1960)
  • Чотири п'єси для оркестру (1961—1965)
  • Інтермедії для струнного оркестру (1967)
  • Концерт для фортепіано з оркестром (1979)
  • Каденції для оркестру (1979)
  • П'ять п'єс для скрипки та оркестру (1986—1987)

Хорова музика ред.

  • 5 мадригалів, для церковного хору (на слова Е. де Касерес) (1956)
  • Magnificat, для церковного хору (1957)
  • Псалом 102, для сопрано, хору і оркестру (1946—1957)

Камерна музика ред.

  • «Креольський танець», для фортепіано (1941)
  • Імпровізації для фортепіано (1941)
  • 6 пісень «Ель-Барріо-де-Санта-Крус», для голосу і фортепіано, (на слова X. М. Пемана) (1942)
  • Ноктюрн і скерцо для скрипки, кларнета і фортепіано (1943)
  • «Самотність», для голосу і фортепіано (на слова Р. М. Рільке) (1943)
  • Струнний квартет (1944),
  • «Самотність», варіант для сопрано та струнного квартету (1946)
  • Соната для скрипки і фортепіано (1947—1948)
  • Сонатина № 2 для фортепіано (1953)
  • Соната для кларнета і фортепіано. (1957)
  • Дивертисмент для духового квінтету (1957)
  • Три п'єси для фортепіано (1961)
  • «Ритм танго», для клавесина чи фортепіано (1963)
  • «Мандрівні птахи», для баритона і 11 інструментів (на слова Р. Тагора), (1963)
  • Квартет для флейти, гобоя, фагота і фортепіано (1969)
  • «Дзеркала», для квартету духових інструментів (1972)
  • Тріо для гобоя, кларнета і фагота (1979-80)
  • «Гандхара», для гітари (1984)
  • Тріо для гобоя, кларнета і фагота (1989)
  • Септет для флейти, гобоя, кларнета, скрипки, альта, віолончелі і фортепіано (1989)

Електронна музика ред.

  • «Велика флейта», для синтезатора Roland D-50 (1988)
  • «Музика фестивалю», для синтезатора Roland D-50 (1988)
  • «Голоси і вітри» для синтезатора Roland D-50 (1989)

Література ред.

  • Михайлов Дж. К. Тосар Э. А. // Музыкальная энциклопедия / под ред. Ю. В. Келдыша. — М. : Советская энциклопедия, Советский композитор, 1981. — Т. 5.
  • «Латинская Америка», том 2, изд. «Советская энциклопедия», Москва, 1982, стр.485

Посилання ред.

  1. ↑ а б в г д е ж https://www.oxfordmusiconline.com/grovemusic/view/10.1093/gmo/9781561592630.001.0001/omo-9781561592630-e-0000028195
  2. ↑ а б в Національна бібліотека Уругваю — 1815.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ектор_Тосар&oldid=37502631