Екскурсійно-туристична діяльність у заповідниках
Екскурсійно-туристична діяльність у заповідниках — це організація відвідування заповідників з пізнавальною метою[1].
Екологічна шкода від відвідування заповідників людьми ред.
Вважається, що екскурсійно-туристична діяльність заповідників є ефективним шляхом екологічної просвіти населення, а також допомагає заробляти заповідникам та іншим об'єктам природно-заповідного фонду гроші[1][2]. Однак значна кількість фахівців в галузі заповідної справи з тривогою відзначають все зростаючий прес від екскурсійно-туристичної діяльності на заповідних територіях, коли заповідним екосистемам наноситься величезна екологічна шкода[3][4][5][6][7][8][9][10][11][2][12][13][14]. У даному випадку можна сказати, що знищуючи дику природу заповідників, екскурсійно-туристична діяльність вбиває сама себе[2]. Природні заповідники, де повинен бути найбільш суворий режим, який відповідає принципам концепції абсолютної заповідності, на ділі все частіше перетворюються на звичайні парки для відпочинку[4][6][11]. Відвідувачі заповідників негативно впливають на геологічні формації, ґрунт, рослинність, тваринний світ, погіршують санітарні умови навколишнього середовища, естетичні особливості ландшафту і культурної обстановки[2].
У заповіднику Кам'яні могили зникнення жовточеревого полоза і мідянки багато в чому є наслідком знищення їх туристами[8]. У 1980 р. в цьому заповіднику загинуло 11 гадюк, з них 5 загинуло під колесами екскурсійних автобусів, а 3 вбито людьми[8]. У заповіднику Мис Мартьян є величезна кількість залишеного відпочиваючими сміття, кора занесених до Червоної книги України ялівців і суничників порізана автографами, кругом сліди від вогнищ. Територія більше нагадує приміський ліс, ніж природний заповідник[11]. В охоронній зоні Окського заповідника на місцях стоянок туристів було виявлено 140 кг скляних банок, 40 кг залізних консервних банок, всього ж після одного сезону було зібрано 4 ц сміття[7]. Відсоток пошкодження дерев склав 90-100%[7]. У Тебердинському заповіднику витоптування туристами схилів гір веде до ущільнення та ерозії ґрунту, пригнічення трав'яного покриву, збіднення тваринного світу[2].
Прес з боку відвідувачів заповідників та інших об'єктів природно-заповідного фонду негативно впливає на мисливську і харчову поведінку диких тварин[13]. Човнові екскурсії (в основному пов'язаний з ними фактор занепокоєння і викиди пального) негативно впливають на популяції риб[13]. У Карадазькому заповіднику через екскурсій на моторних човнах уздовж заповідних скель зменшилася чисельність чубатого баклана, що мешкає там і якого занесено до Червоної книги України[11].
Небезпека пожеж ред.
Пожежі є одним з головних наслідків відвідування екскурсантами заповідників[13][15]. В Україні особливо страждає від пожеж з вини відвідувачів Ялтинський гірсько-лісовий заповідник[15].
Порушення природоохоронного законодавства ред.
Згідно зі ст. 15 Закону «Про природно-заповідний фонд України» екскурсійно-туристична діяльність природних заповідників не входить в коло завдань природних заповідників[16]. Більше того, згідно зі ст.16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» в природних заповідниках забороняється стоянка транспорту, прохід і проїзд сторонніх людей, проїзд механічних транспортних засобів, розведення багать, створення місць відпочинку населення[16], а з 2010 р . на території природних заповідників був заборонений туризм[16]. Разом з тим практично в кожному заповіднику України відбуваються масові порушення заповідного режиму з вини відвідувачів або адміністрації самих заповідників[11]. У Хомутовського степу з ініціативи дирекції заповідника в заповідній зоні була споруджена альтанка для відпочинку, а в Кам'яних могилах — культові споруди і довгий час влаштовувався масове свято — День прийому в козаки[11]. У Карадазькому заповіднику постійно порушується порядок проведення екскурсійної діяльності[11], в Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику на Ай-Петрі незаконно споруджений розважальний центр[11].
Економічна неспроможність ексурсійно-туристичної діяльності в заповідниках ред.
Великий дохід від туризму на територіях природно-заповідного фонду можливий тільки в багатих країнах з розвиненою економікою[11][12][13]. Для залучення іноземних туристів в заповідниках необхідно будувати комфортабельні готелі, прокладати дороги з твердим покриттям, що заборонено робити у природних заповідниках чинним українським екологічним законодавством[16]. Більше того, як показує практика, основний дохід (до 95%) від екскурсійної діяльності в охоронюваних природних територіях йде за межі країни[17].
Корупційна складова ексурсійно-туристичної діяльності в заповідниках ред.
Бажання заробити гроші на відвідуванні заповідника перетворює заповідник у комерційну структуру, коли метою вже стає не охорона природи, а отримання доходу, причому нерідко за будь-яку ціну, навіть при явному порушенні природоохоронного законодавства[11]. Співробітник Карадазького заповідника Л. П. Миронова пише: «У середовищі співробітників заповідника в цей період особливо гостро проявилася наявність випадкових людей, недостатньо моральних, які не розуміють ідей заповідної справи, які не поділяють її ідеологію, і закладені в ній принципи, що сприймають заповідник як місце побудови власної кар'єри чи джерело збагачення»[18].
Студентські практики в заповідниках ред.
Ряд фахівців з заповідної справи вважає, що проведення масових студентських практик у природних заповідниках також завдає шкоди заповідній природі. Наприклад, за 5 років у Березинському заповіднику студенти зібрали для навчальних гербаріїв близько 93 тис. рослин[10]. У Канівському заповіднику наявність сотень студентів під час сезону тиші (травень-червень) негативно позначається на відтворенні дикої фауни заповідника[11]. Академік АН СРСР В. Є. Соколов з колегами вважає, що «студентська практика в заповідниках повинна бути докорінно перебудована (або навіть зовсім виключена)»[12].
Екологічна освіта на базі заповідників ред.
На думку ряду авторів, практика екологічної освіти на базі об'єктів природно-заповідного фонду має бути переглянута. Територія природних заповідників, заповідних зон біосферних заповідників і національних парків повинна бути повністю закрита від екскурсантів. Природні заповідники можуть займатися екологічним просвітою шляхом видання буклетів, книг, зйомки фільмів, а також вести природоохоронну пропаганду при відвідуванні екскурсантами музеїв заповідників[4][6][11][14].
Див. також ред.
Ресурси Інтернету ред.
- Крайние меры для защиты заповедников от туристов-экстремалов [3] [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Экологический вред от туризма в заповеднике [4] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ а б Чижова В. П. Школа природы. — М.: Центр «Заповедники», 1997. — 157 с.
- ↑ а б в г д Туризм и охрана природы — плюсы и минусы [1] [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Штильмарк Ф. Р. Тропы, которые нельзя прокладывать // Природа. — 1981. — № 9. — С. 121–122.
- ↑ а б в Экотуризм в заповедниках-благо или смерть для заповедной природы? // Гуманитарный экол. журн. — № 3. — С. 42-52.
- ↑ Frome M. Battl for the wilderness. — Salt Lake City: Univ. Utah Press., 1997. — 278 p.
- ↑ а б в Штильмарк Ф. Р. О заповедниках вообще, о проблемах управления ими особо, а также о науке и просвещении в частности // Охрана дикой природы. — 2004. — № 4. — С. 4-7.
- ↑ а б в Кавтарадзе Д. И. Влияние массового туризма на состояние охранной зоны Окского государственного заповедника // Природ. охран. территории. / Науч. тр. по охране природы. — Москва-Тарту: ТГУ, 1981. — № 4. — С. 120–126.
- ↑ а б в Котенко Т. И. Земноводные и пресмыкающиеся заповедника «Каменные могилы» // Тр. филиала Укр. степ. Природ. заповедника «Каменные могилы», К.: Фитосоциоцентр,1998. — С. 82-86.
- ↑ Костюшин В. А. Воздействие рекреации на живую природу. — К.: НЕЦУ. — 42 с.
- ↑ а б Краснитский А. М. Проблемы заповедного дела. — М.: Лесн. пром-сть, 1983. — 151 с.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Борейко В. Е. Троянский конь экотуризма — смерть для заповедной природы. — К.: КЭКЦ, 2010. — 116 с.
- ↑ а б в Соколов В. Е., Филонов К. П., Нухимовская Ю. Д., Шадрина Г. Д. Экология заповедных территорий. — М.: Янус-К, 1997.
- ↑ а б в г д Ceballos-Lascurian Y. Tourism, ecotourism and protected areas, The state of nature -based tourism around the world and guidelines for its development. — IUCN Publication Services Unit, 1996.
- ↑ а б Тихомиров В., Штильмарк Ф. Не перейти грань! (О проблеме экотуризма на особо охраняемых природных территориях // Охрана дикой природы. — 2001. — № 3.
- ↑ а б За пожар в Ялтинском заповеднике одному поджигателю дали 7 лет, второго отпустили [2] [Архівовано 2 січня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Закон «Про природно-заповідний фонд України»
- ↑ Соловьева С. В. Оценка эффективности инвестиций в охраняемые территории // Экономика сохранения биоразнообразия. — М., 1995. — С. 102–111.
- ↑ Миронова Л. П. Нравственные аспекты в решении социально-экологических проблем и сохранении дикой природы юго-восточного Крыма // Мат. II Международ. междисцип. конф. по дикой природе. — К.: КЭКЦ, 2006. — С. 81-84.