Баклан чубатий
| Баклан чубатий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Баклан чубатий
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phalacrocorax aristotelis (Linnaeus, 1761) | ||||||||||||||||
 Ареал G. aristotelis Гніздування Зимування | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бакла́н чуба́тий[1], або бакла́н довгоно́сий (Phalacrocorax aristotelis) — вид птахів з родини бакланових. Вид політипного роду; один з 3-х видів роду в фауні України, представлений середземноморським підвидом — P. a. desmarestii.
Морфологічні ознаки ред.
Довжина тіла — 65—80 см, розмах крил — 90—105 см, маса тіла — 1,7—2,1 кг. Оперення дорослих цілком чорне. Між пальцями на лапах містяться, як і в гусей, шкіряні перетинки, що з'єднують всі чотири пальці. Ці перетинки допомагають бакланам цього виду плавати тривалий час та занурюватись під воду.
Поширення ред.
Чубатий баклан поширений в Ісландії, по атлантичному узбережжю Європи, на Середземному морі і на північно-західному узбережжі Африки. У Росії цей вид зустрічається на Кольському півострові на узбережжі Мурманська і вважається рідкісним. В Україні рідкісний гніздовий птах на морському узбережжі Криму (півострів Тарханкут, південне узбережжя, південь Керченського півострова), зустрічається на о. Зміїний.
Чисельність і причини її зміни ред.
У Європі чисельність становить 75—81 тис. пар. У Криму гніздиться близько 850—900 пар, у тому числі бл. 500 пар на Тарханкуті. Зимова щільність — 2—11 особин на 1 км прибережної смуги акваторії. Причини зменшення чисельності: забруднення моря нафтопродуктами, фактор непокою.
Особливості біології ред.
Баклан з'являється на суші тільки в період гніздування, решта часу проводить в морі неподалік від берегів. Чубаті баклани частіше гніздяться колоніями, рідше — окремими парами у важкодоступних місцях на скелях або серед каміння майже біля самої землі. Моногам. Гніздо будують з водоростей і сухої трави, а також з гілок верби і ялівцю і використовують декілька років. Чубатий баклан відкладає від 2 до 5 яєць, насиджують кладку і самець і самка. Яйця білого кольору відкладають навесні залежно від того, коли в околицях гнізда тане сніг. Якщо весна пізня, частина бакланів може і зовсім відмовитися від гніздування. Тривалість інкубації 28 діб, успіх інкубації — близько 65 %. У виводку 1-3 пташенят. Підйом на крила у віці 60 діб. Статева зрілість у 2—3-річному віці. Чубаті баклани харчуються переважно рибою (бички, піщанка, атеринка смаріда, губанові та ін.), рідко дрібними ракоподібними).
Охорона ред.
Чубаті баклани живляться виключно рибою. Вид включено до Червоної книги України (1994, 2009), Бернської конвенції (Додаток ІІІ). Внесений у перелік рідкісних і зникаючих видів і підвидів, більша частина ареалів яких знаходиться у Європі (ЕЕС Директива по охороні птахів), в Червону книгу Чорного моря. В Україні охороняється в Карадазькому і Опуцькому заповідниках.
Примітки ред.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання ред.
- Бескаравайний М. М. Баклан чубатий // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 400.
- Баклан чубатий в Червоній книзі України [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Смогоржевський Л. О. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 1. Гагари, норці, трубконосі, веслоногі, голінасті, фламінго. — К. : Наукова думка, 1979. — 188 с.