Ойґен фон Бем-Баверк

Ойґен Бем-Баверк (нім. Eugen von Böhm-Bawerk; 12 лютого 1851, Брно — 27 серпня 1914) — економіст, представник австрійської школи, професор в Інсбруку та Відні, міністр фінансів, президент Віденської академії наук (1911).

Ойґен фон Бем-Баверк
нім. Eugen Ritter von Böhm-Bawerk
Народився	12 лютого 1851(1851-02-12)[…] Брно, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія
Помер	27 серпня 1914(1914-08-27) (63 роки) Крамзах, Куфштайн, Тіроль, Австрія
Поховання	Віденський центральний цвинтар
Країна	Австро-Угорщина
Діяльність	економіст, викладач університету, політик
Alma mater	Віденський університет Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла Лейпцизький університет
Галузь	економіка
Заклад	Віденський університет Інсбруцький університет
Посада	Federal minister (Austria)d і член Палати панів Імперської Ради
Вчителі	Карл Менґер
Відомі учні	Йозеф Шумпетер Людвіг фон Мізес
Аспіранти, докторанти	Richard Reischd Emil Ledererd Йозеф Шумпетер Людвіг фон Мізес
Членство	Австрійська академія наук Шведська королівська академія наук
Ойґен фон Бем-Баверк у Вікісховищі

Karl Marx and the close of his system

Пропагував теорію граничної корисності спрямовану на захист капіталізму, проти теорії трудової вартості К. Маркса.

Бем-Баверк у своїх творах критикував економічне вчення марксизму («Основи теорії цінності господарських благ», 1886, рос. пер., 1903; «Капітал і процент», 1884—89, рос. пер., т. 1, 1909; «Теорія Карла Маркса та її критика», 1896, рос. пер., 1897). Бем-Баверк твердив, що прибуток — вічна категорія, а відсоток на капітал — справедлива винагорода капіталістові.

Біографія

Народився 1851 року в сім'ї державного службовця. Його батько обіймав високу посаду віцегубернатора Моравії. Шкільну освіту отримав в елітній гімназії у Відні. Його шкільним другом був Фрідріх фон Візер, що став відомим економістом і професором кафедри економіки Віденського університету. Згодом Бем-Баверк поріднився зі своїм шкільним товаришем, одружившись з його сестрою.

Вступив до Віденського університету. Привернув до себе увагу професора Карла Менґера, ідеї якого розвивав надалі. Потім кілька років вивчав політичну економію в університетах Лейпцига, Єни і Гайдельберга у одних з найбільш відомих економістів того часу — Карла Книса, Вільгельма Рошера і Бруно Гільдебранда. Після закінчення освіти в 1879 році нетривалий час працював в міністерстві фінансів.

У 1880 році отримав посаду викладача в університеті Інсбрука, в 1884 році став професором. У 1889 році повернувся в міністерство фінансів на посаду радника міністра. Представляв уряд в нижній палаті парламенту.

Тричі обіймав посаду міністра фінансів Цислейтанії (однієї з двох складових частин Австро-Угорської імперії). Перший раз знаходився на займаній посаді недовго — з 19 червня до 30 вересня 1895 року, після чого був призначений професором Віденського університету та одночасно увійшов в його керівництво. У 1897-1898 роках знову зайняв пост міністра фінансів в першому уряді фон Франкентурна. У 1889 році був членом верхньої палати парламенту Австро-Угорської імперії. У січні 1900 року втретє став міністром в першому уряді Ернеста Кербера.

У 1904 повернувся до академічної діяльності в Віденському університеті. Його учнями були Людвіг фон Мізес, Йозеф Шумпетер та Отто Бауер, що стали згодом відомими економістами та політичними діячами. У 1907 вступив на посаду віце-президента, а в 1911 — президента австрійської академії наук.

Визнання

Помер в невеликому селі в Тіролі в 1914 році. В знак визнання заслуг Бем-Баверка в 1983 році його портрет був зображений на 100-шилінговій банкноті.

Діяльність на посту міністра фінансів

Час проведений в міністерстві фінансів був вкрай неспокійним. У 9 травня 1873 року Австро-Угорщина пережила економічну кризу і Біржовий крах 1873 року. Імперія виявилася в боргах з її знеціненою валютою — австрійським гульденом. У 1892 році була проведена грошова реформа і гульден замінили австро-угорською кроною. Чинні до введення нової валюти банкноти викуповувалися на третину за срібні монети, а на дві третини за банкноти, які забезпечувалися золотом. У 1899 році уряд був змушений припинити розмін на золото. Під час світової економічної кризи 1900-1903 років Бем-Баверк займав пост міністра фінансів однієї з двох складових частин Австро-Угорщини Цислейтанії. Під час кризи в 1901 році уряд прийняв широкомасштабну програму інвестування в громадські роботи, будівництво залізниць, будівель, телефонних і телеграфних ліній. По завершенню кризи в парламент був направлений запит на відновлення золотого стандарту (вільного обміну паперових грошей на золото).

Міністр фінансів Ціслейтанії Бем-Баверк у своєму кабінеті

Під час перебування Бем-Баверка в міністерстві фінансів з'явився закон про надання субсидій та безпроцентних кредитів новоствореним підприємствам, за яким підприємець-початківець міг отримати з бюджету до третини необхідного капіталу. Досягнута відносна стабільність фінансів дозволила забезпечити довіру до австро-угорської крони та нормальний економічний розвиток до самого початку Першої світової війни. У 1904 році після тридцятирічної перерви держава змогла вийти на характерні для передових держав світу темпи зростання економіки. Було також досягнуто позитивне сальдо торгового балансу (імпорт склав 97 % від експорту). Фактично після стабілізації фінансового сектора в імперії були забезпечені необхідні умови для прискорення модернізації: вільний ринок товарів і робочої сили, стабільна грошова система, наявність великих національних і іноземних капіталів.

Також Бем-Баверк ввів прогресивне оподаткування, реформував податкову систему з введенням прибуткового податку, скасував чинну кілька століть субсидію на цукор.

Бувши міністром фінансів однією з двох складових частин Габсбурзької монархії був обачний і консервативний. Йозеф Шумпетер, який схарактеризував життя Бем-Баверка як «витвір мистецтва», відзначав, що на відповідальному посту він виявляв «… неподільну відданість своїй справі, безкорисливість, широкі інтелектуальні інтереси, широкий кругозір і справжню простоту».

Критика марксизму

Мюррей Ротбард про критику марксизму Бем-Баверка писав:

Через два роки після виходу третій том „Капіталу“ Маркса зазнав детальної нищівної критики у великій рецензії Бем-Баверка „До завершення марксистської системи“. І по закінченні століття нищівний розгром третього тому, а отже, і всієї марксистської системи залишається остаточним і безповоротним. У сфері професійної економічної теорії вердикт Бем-Баверка відразу став користуватися беззаперечним авторитетом і відтоді зберігає його, успішно виконуючи роль щеплення від марксистського вірусу і, безсумнівно, від трудової теорії вартості — принаймні для економістів. На жаль, аргументи Бем-Баверка були занадто спеціальними, щоб отримати великий вплив поза середовищем професійних економістів, й з того часу марксизм виявився надзвичайно привабливим для багатьох соціологів, істориків, літераторів і інших інтелектуалів, котрі, як правило, слабо розбираються в економіці».

Див. також

• Австрійська школа
• Великі економісти до Кейнса
• Людська діяльність: Трактат з економічної теорії (основна праця Людвіга фон Мізеса)
• Список економістів Австрійської школи
• Одним з відвідувачів лекцій Бем-Баверка у Відні був Микола Бухарін.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Марк Блауг. 100 великих економістів до Кейнса = Great Economists Before Keynes: A Introduction to the Lives and Works of 100 Economists of the Past. — Економічна школа, 2005. — С. 704. — ISBN 5-902402-11-5.