Едіт Скоб

французька акторка

Еді́т Скоб (фр. Édith Scob; 21 жовтня 1937(19371021), Париж, Франція — 26 червня 2019) — французька театральна та акторка кіно і телебачення. Дворазова номінантка на здобуття кінопремії «Сезар» (у 2009 і 2013 роках) в категорії Найкраща акторка другого плану .

Едіт Скоб
фр. Édith Scob
Едіт Скоб. Лютий 2013 року
Ім'я при народженніЕдіт Скобельцина
Дата народження21 жовтня 1937(1937-10-21) (86 років)
Місце народженняПариж, Франція
Дата смерті26 червня 2019(2019-06-26)[1][2][…] (81 рік)
Місце смертіПариж, Франція[1] або XI округ Парижа, Париж, Франція[4]
ГромадянствоФранція Франція
Професіяакторка
Роки активності1958 — наш час
IMDbID 0778568
Едіт Скоб у Вікісховищі

Біографія

ред.

Едіт Скоб онука російського генерала Добровольчої армії Володимира Скобельцина[ru][5]. У 1976-у році, разом з чоловіком — композитором Жоржем Апергісом, створила в містечку Баньоле під Парижем експериментальну Майстерню театру і музики (ATEM). Активно знімається на телебаченні.

Кар'єра в кіно

ред.

Як акторку Едіт Скоб відкрив кінорежисер Жорж Франжю (Головою об стіну, 1958, Очі без обличчя, 1959). Згодом її запрошували у свої фільми Луїс Бунюель, Андре Кайят, Жак Ріветт, Ів Буассе, Жульєн Дювів'є, Анджей Жулавський, Рауль Руїс, Жан-Поль Раппно, Педру Кошта, Патріс Леконт, Леос Каракс, Олів'є Ассаяс, П'єр Рішар, Крістоф Ганс, Габріель Агійон та інші відомі кінорежисери.

Фільмографія (вибіркова)

ред.

Загалом фільмографія Едіт Скоб нараховує понад 100 кіно-, телефільмів та серіалів, у яких вона знімалася[6].

Робота в театрі

ред.

У театрі Едіт Скоб працювала з Антуаном Вітезом, Клодом Режі, Люком Бонді та ін., грала в п'єсах Шекспіра, Мольєра, Ібсена, Чехова, С. Беккета, Ж. Ануя, Томаса Бернгарда. Виступала як режисер (Молодець Марини Цветаєвої на Авіньйонському фестивалі (1993), та ін.).

Визнання

ред.
Нагороди та номінації Едіт Скоб[7]
Рік Категорія/Нагорода Фільм Результат
Премія «Сезар»
2009 Найкраща акторка другого плану Літній час Номінація
2013 Корпорація «Святі мотори» Номінація

Примітки

ред.

Посилання

ред.