Едамаме
Едамаме — варені у воді або на пару в стручках[a] незрілі соєві боби, популярна закуска японської кухні до пива та інших західних спиртних напоїв[1]. В Японії стручки зазвичай варять у солоній підсолодженій воді та подають без солі, в інших кухнях до едамаме подають сіль[2].
 | |
| Походження |  Японія |
|---|---|
| Необхідні компоненти | соєві боби[d] |
.jpg)
За межами Японії едамаме можна зустріти в Китаї, Індії, Малайзії, Індонезії[1]. У США словом «едамаме» називають зеленостручкову сою, яка продається у супермаркетах у замороженому вигляді.
Історія назви
ред.Японська назва буквально означає «біб на стеблинці», едамаме зазвичай продавали ще прикріпленими до стебла.
Найперша письмова згадка слова «едамаме» датується 1275 р., чернець Нітірен написав пожертвувачу листа, в якому подякував за дар едамаме, залишений у храмі[3]. Перша згадка едамаме в хайку датується 1638 р.[4]. У XVIII ст. у період Едо (Токіо) проводився спеціальний ярмарок едамаме[2].
Китайський поет Лу Ю у збірці своїх творів 1175 р. згадує «коробочки бобів» (кит. трад. 豆莢, спр. 豆荚, піньїнь: dòujiá, акад. доуцзя), проте невідомо, чи відповідає це слово едамаме[3]. У Китаї листя сої їли під час голоду, 1406 року вийшла енциклопедія «Лікарські засоби на випадок біди» (кит. 救荒本草, піньїнь: jiùhuāng běncǎo) авторства Чжу СуЧжу Су[cs], в якій вказувалося, що в разі голоду допустимо вживати в їжу також зелені стручки[3]. 1620 року вперше було використано китайську назву едамаме — «волохатий біб» (кит. 毛豆, піньїнь: máodòu, акад. маодоу)[3].
В 1855—1856 рр. зелені стручки сої згадуються в кількох американських книгах[3]. У грудні 1890 р. крупнонасінний різновид сої «едамаме» привезена до США, через 25 років її згадують у звіті Мінсільгоспу США[5].
В японській мові для едамаме існує також назва «боби милування місяцем» (яп. 月見豆, цукімімаме)[1].
В Оксфордський словник англійської мови слово edamame увійшло 2003 року, у Словник Вебстера — 2008 р[6]. Перші едамаме, вирощені в Європі, з'явилися у Великій Британії у 2008 р.[7], незабаром експериментувати з цією культурою почали і в США[8].
Вирощування
ред.
2001 року в Японії під едамаме було використано 124 км² посівних земель[1]. Спершу найбільше едамаме вирощували в північній частині району Канто, в XXI ст. лідерами є префектури Сайтама, Тіба, Гумма, Ніїгата, Ямагата та Акіта[1].
Едамаме зазвичай збирають руками, щоб не пошкодити стебел[9]. Зелені стручки збирають до повного дозрівання, через 35-40 днів після початку цвітіння[10]. У зеленому насінні міститься більше сахарози, тому воно солодше, інші смакові речовини — глутамінова і аспарагінова кислоти та аланін[11][1].
Приготування
ред.Стручки едамаме варять у гарячій воді або на парі; вода може бути солоною або з додаванням солі й цукру[12][1].
У деяких регіонах Японії едамаме розтирають на пасту з цукром і покривають нею данго[1][13].
Приготовлені стручки слід з'їсти свіжими, або заморозити, щоб уникнути втрати смаку[14].
Поживна цінність
ред.Едамаме, як і інші продукти з сої, багаті білками, харчовими волокнами і такими речовинами як фолієва кислота, марганець, фосфор і вітамін K[15]. У 100 грамах едамаме міститься 361 мг омега-3-ненасичених жирних кислот і 1794 мг омега-6-ненасичених жирних кислот.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и 日本大百科全書.
- ↑ а б 世界大百科事典.
- ↑ а б в г д Shurtleff&Aoyagi, 2009, с. 7.
- ↑ 枝豆 [Edamame]. Nihon Kokugo Daijiten (Japanese) . Tokyo: Shogakukan. 2012. OCLC 56431036. Архів оригіналу за 25 серпня 2007. Процитовано 6 червня 2012.
{{cite encyclopedia}}: Вказано більш, ніж один|OCLC=та|oclc=(довідка) - ↑ Shurtleff&Aoyagi, 2009, с. 8.
- ↑ Edamame. Jōhō chishiki imidas (Japanese) . Tōkyō: Shūeisha. 2012. OCLC 297351993. Архів оригіналу за серпень 25, 2007. Процитовано 6 червня 2012.
{{cite encyclopedia}}: Вказано більш, ніж один|OCLC=та|oclc=(довідка) - ↑ Prince, Rose. British grown edamame beans arrive in supermarkets. The Telegraph. Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 7 травня 2015.
- ↑ Edamame: Is the future of American soy farmers' profits in edible soy beans for people?. Associated Press. 29 березня 2013. Архів оригіналу за 3 лютого 2018. Процитовано 4 серпня 2016.
- ↑ Shanmugasundaram, S.; Masuda, Ryoichi; Tsou, S.C.S.; Hong, T.L. (1991). Vegetable Soybean Research Needs for Production and Quality Improvement (PDF). Taipei: Asian Vegetable Research and Development Center. с. 93, 97—99, & 109-112. ISBN 9789290580478. Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2022. Процитовано 6 лютого 2016.
- ↑ Fehr, W. R.; Caviness, C. E.; Burmood, D. T.; Pennington, J. S. (1971). Stage of Development Descriptions for Soybeans, Glycine Max (L.) Merrill. Crop Science. 11 (6): 929—931. doi:10.2135/cropsci1971.0011183X001100060051x.
- ↑ Shurtleff&Aoyagi, 2009, с. 496.
- ↑ Shurtleff&Aoyagi, 2009, с. 271.
- ↑ Shurtleff&Aoyagi, 2009, с. 52.
- ↑ Daley, Bill. Edamame. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 7 травня 2015.
- ↑ Edamame nutrition profile (frozen, unprepared). NutritionData. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 8 квітня 2010.
Коментарі
ред.- ↑ В біологічній термінології плід рослин сімейства бобових позначається словом "однина: біб, множина: боби" в побутовому вживанні використовується слово "стручок". Насіння бобових в побуті називають «бобами».
Література
ред.- William Shurtleff, Akiko Aoyagi. History of Edamame, Green Vegetable. Soybeans, and Vegetable-type Soybeans (1275—2009). — Soyinfo center, 2009.
- 枝豆 // 日本大百科全書. — Сёгакукан.
- 枝豆 // 世界大百科事典. — Hitachi Solutions Create, 2015. — ISBN 978-1-928914-24-2.