Дідим Сліпець (дав.-гр. Δίδυμος ο Τυφλός, Дідим Олександрійський; бл. 312398) — грецький християнський письменник, богослов, представник олександрійської богословської школи. Був захисником вчення Орігена, якого називав «великим вчителем Церкви після апостолів»[1].

Дідим Сліпець
У миру:дав.-гр. Δίδυμος ο Τυφλός араб. ديديموس الضرير‎
Народився312(0312)
Александрія, Римська імперія
Помер398(0398)
Александрія, діоцез Єгипетd, praetorian prefecture of the Eastd, Східна Римська імперія
ШануєтьсяКоптська православна церква
У ликусвятий
День пам'яті18 жовтня

Біографія і віровчення

ред.

Дідим осліп в 5-річному віці, але зміг освоїти абетку за допомогою об'ємних дерев'яних букв і здобув освіту[2]. Твори Дідима були втрачені під час гонінь на орігенистів і дійшли до нас лише в уривках. У 1941 році в Турі був знайдений папірус із записом його бесід[3]. Відомі його коментарі на наступні книги Біблії: Буття, Екклезіаст, Псалтир, книга Йова, 1-ше послання до Коринтян.

До догматичних творів Дідима належать: Три книги про Святу Трійцю, Трактат про Святого Духа і Трактат проти маніхеїв. Твори Дідима включені в 39-й том Patrologia Graeca. Коптська православна церква шанує Дідима як святого[4].

Текст Дідима про Святого Духа (лат. De Spiritu Sancto бл. 381 р.) зберігся в латинському перекладі Єроніма Стридонського[5]. Цей текст, поряд із текстами Василя Великого, вплинув на вчення про Святого Духа в Амвросія Медіоланського, який, своєю чергою, вплинув на тринітарне богослов'я Августина[6]. Традиційно вважають, що De Spiritu Sancto містить деякі пасажі, які надалі використовуються для підтримки більш пізнього вчення латинських Отців пропоходження Духа від Отця і Сина[7]

  не від якоїсь іншої сутністі є Дух Святий, тільки від тієї, яка подається Сином  

Засудження

ред.

Засуджений як єретик на П'ятому і Шостому Вселенських Соборах[8].

На Латеранському соборі 649 року на всі твори Дідима була накладена анафема, також були анафематствовані ті, хто не бажає анафематствовати і відкинути роботи на захист Дідима:

Якщо хто не відкидає і, в згоді зі Святими Отцями, з нами і з вірою, не анатематствує душею і устами всіх тих, кого свята, католична і апостольська Божа Церква (тобто п'ять Вселенських Соборів і все одностайні визнані ним Отці Церкви) відкинула і анатематствувала разом з їх писаннями, до самої останнього рядка, як нечестивих єретиків, а саме: […] Орігена, Дідима, Евагрія і всіх інших єретиків разом узятих […]. Так ось, якщо хто не відкидає і не анатематствує нечестиве вчення їх єресі і те, що було нечестиво написано ким би то не було в їх користь або в їх захист, так само як і самих згаданих єретиків […]: такій людині нехай буде анатема[9].

Примітки

ред.
  1. Ориген, св. Григорий Нисский и Исаак Сирин. Архів оригіналу за 19 квітня 2008. Процитовано 2 серпня 2018.
  2. Античная цивилизация и судьба человека с отклонениями в развитии // Малофеев Н. Н. Специальное образование в России и за рубежом М.: Печатный двор, 1996 С. 14-20
  3. Дидим Слепой. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2018.
  4. Coptic Orthodox Church Centre [Архівовано 2007-07-12 у Wayback Machine.] [недоступне посилання] (англ.)
  5. PG 39, 1063, Dydimi, Liber de Spiritu Sancto. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 2 серпня 2018.
  6. Yves Congar, St. Augustine’s Theology of the Holy Trinity. Архів оригіналу за 31 жовтня 2010. Процитовано 2 серпня 2018.
  7. The Filioque: History of a Doctrinal Controversy, p. 36-37. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 2 серпня 2018.
  8. Деяния Вселенских Соборов, изданныя в русском переводе при Казанской Духовной Академии. — Т. 6. — 3-е изд. — Казань: Казанская Духовная Академия, 1908. — 308 с., деяние 18-е, с. 219
  9. Ж.-К. Ларше. Христологический вопрос. По поводу проекта соединения Православной Церкви с Дохалкидонскими Церквами: нерешенные богословские и экклезиологические проблемы (пер. с франц. иеромонаха Саввы (Тутунова)) // Богословские труды, 41. С. 175—176

Посилання

ред.

Література

ред.