Вікіпедія

Діденко Михайло Петрович

радянський український вчений-правознавець

Мих́айло Петр́ович Дід́енко (9 (22) листопада 1913, Полтава, Російська імперія — 24 січня 1989, Харків, Україна) — радянський український вчений-правознавець, кандидат юридичних наук (1951), доцент, фахівець в області кримінально-правових наук, учасник Німецько-радянської війни. Декан заочного факультету Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського (1957—1984).

Діденко Михайло Петрович
Народився 22 листопада 1913(1913-11-22)
Полтава, Російська імперія
Помер 24 січня 1989(1989-01-24) (75 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність правник, викладач університету
Alma mater Tashkent State University of Lawd
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Заклад Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України
Вчене звання доцент
Науковий ступінь кандидат юридичних наук (1951)
Війна Друга світова війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня медаль «За бойові заслуги» медаль «За бойові заслуги»

Біографія ред.

Михайло Діденко народився 9 (22) листопада 1913 року в Полтаві[1]. У званні червоноармійця брав участь в Німецько-радянській війні, був нагороджений двома медалями «За бойові заслуги» (5 листопада 1942 і 28 лютого 1945) і орденом Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985)[2].

Вищу освіту М. П. Діденко отримав в Ташкентському юридичному інституті, закінчивши який в 1944 році вступив на аспірантуру в Харківський юридичний інститут ім. Л. М. Кагановича, яку закінчив в 1948 році[1].

У 1949 році в складі Академії наук Української РСР було створено Сектор держави і права, в якому Михайло Петрович зайняв посаду молодшого наукового співробітника, і став одним з семи перших співробітників цього наукового-дослідної установи, крім нього в цьому секторі також працювали завідувач — В. М. Корецький, Вчений секретар — Б. М. Бабій, і чотири молодших наукових співробітника — Ц. В. Бичкова, Н. К. Михайлівський, Л. Л. Потарикіна і Е. А. Тихонова[3].

До 1951 року Михайло Петрович продовжував трудитися в Секторі держави і права, але в 1952 році перейшов на роботу до Харківського юридичного інституту ім. Л. М. Кагановича (з 1957 року — ім. Ф. Е. Дзержинського), де спочатку був викладачем, а потім доцентом[1] кафедри кримінального процесу [2] . Крім викладацької та наукової діяльності займався адміністративною роботою, деякий час він був завідувачем екстернату і навчальної частини в вузі, а після реорганізації 10 вересня 1956 року заочного відділення в заочний факультет став його першим деканом (за іншими даними зайняв цю посаду в 1957 році[1]). Продовжував очолювати факультет аж до 1984 року[2].

Михайло Петрович Діденко помер 34 січня 1989 року в Харкові[1].

Наукова діяльність ред.

У коло наукових інтересів Михайла Діденка входили питання пов'язані з кримінально-правовими науками, такими як кримінальне право, кримінальний процес і судочинство[1]. У 1951 році Михайло Петрович під науковим керівництвом професорів М. М. Гродзинського і В. М. Корецького захистив дисертацію по темі «Виникнення і розвиток радянських судових органів в Українській РСР в період проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції і в період іноземної військової інтервенції і громадянської війни»[4] на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук[2], і в тому ж році йому було присвоєно цю ступінь[1]. Мав вчене звання доцента[2].

Серед наукових праць написаних М. П. Діденко, найважливішими є[1]:

  • Диденко М. П. Некоторые вопросы гражданского иска в советском уголовном процессе // Известия Высших учебных заведений. Правоведение. — 1958. — № 4 (21 квітня). — С. 89—93.
  • Диденко М. П. Судоустройство в УССР в первой половине 1919 г. // Сборник по истории советского государства и права УССР. — Х. : Изд-во Харьк. гос. ун-та, 1954. — 21 квітня. — С. 49—81.
  • Диденко М. П. О гражданском иске в советском уголовном процессе. // Ученые записки. — Х. : Харьк. юрид. ин-т, 1957. — Вип. 9 (21 квітня). — С. 61—67.
  • Диденко М. П. О гражданском ответчике в советском уголовном процессе // Советская юстиция. — 1957. — № 6 (21 квітня). — С. 34—35.
  • Диденко М. П. Создание советского суда в УССР // Ученые записки. — Х. : Харьк. юрид. ин-т. — Т. 11, вип. 2. — С. 34—65.

Також Михайло Петрович був співавтором підручника «Радянський кримінальний процес» виданого в 1971 році[1].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к Панов, 2004, с. 574.
  2. ↑ а б в г д Тацій, Битяк, Гетьман 2014; Тацій, Сташис, Гетьман 2009.
  3. ↑ Шемшученко Ю. С. Сектор держави і права АН УРСР // Юридична енциклопедія / Ю. С. Шемшученко. — К. : «Юридична думка», 2003. — Т. 5. — С. 454. — ISBN 966-7492-00-1.
  4. ↑ Наукові дослідження, здійснені під керівництвом М. М. Гродзинського // Гродзинський Моріц Маркович, 1887–1962 : персон. бібліогр. покажч / Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, Каф. кримін. процесу, Наук. б-ка; [уклад.: О. В. Капліна, О. І. Самофал ; відп. за вип. Н. П. Пасмор]. — Харків, 2017. — С. 24—25. — (Представники харківської правової школи; вип. 3)

Література ред.

  • Панов М. І. Діденко Михайло Петрович //  / Ю. С. Шемшученко. — Київ : «Юридична думка», 2004. — Т. 6. — С. 574. — ISBN 966-7492-06-0.
  •  / Ред. кол.: В. Я. Тацій, В. В. Сташис, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2009. — С. 165—177. — ISBN 978-966-458-140-7.
  •  / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2014. — 616 с. — ISBN 978-966-458-702-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Діденко_Михайло_Петрович&oldid=33886072