Відкрити головне меню

Корецький Володимир Михайлович
PortretKoretsky.jpg
Корецький Володимир Михайлович
Народився 6 (18) лютого 1890(1890-02-18)
Російська імперія Катеринослав, Катеринославської губернії, Російської імперії
Помер 25 липня 1984(1984-07-25) (94 роки)
Українська РСР Київ, УРСР
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія — СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність суддя
Відомий завдяки перший радянський вчений член Комісії міжнародного права
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d]
Членство НАН України
Партія КПРС
У шлюбі з Корецька Ганна Ананіївна
Діти Корецький Юрій Володимирович
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора

Володимир Михайлович Корецький (6 (18) лютого 1890[1] року, Катеринослав — 25 липня 1984 року, Київ) — український радянський юрист-міжнародник, спеціаліст у галузі міжнародного приватного права та загальної історії держави та права, академік АН УРСР (1948). У 19491951 роках член Комісії міжнародного права. З 1949 року очолював створений у Києві Сектор держави та права АН УРСР, а після перетворення у 1969 році Сектора в Інститут держави та права АН УРСР був директором Інституту до 1974 року. Входив до складу радянських делегацій на сесіях Генеральної Асамблеї ООН у 1946, 1947 та 1949 роках від УРСР; брав участь у праці ряду міжнародних конференцій та комісій ООН. Був членом Постійної палати третейського суду (з 1957 року), у 19611970 роках член (у 19671970 роках віце-президент) Міжнародного суду ООН. Удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1980). Нагороджений орденом Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора.

Зміст

БіографіяРедагувати

В. М. Корецький народився в сім'ї службовця. Вже в дитинстві він виявив здібності до гуманітарних наук. У 1910 році із золотою медаллю закінчив Катеринославську гімназію й одразу вступив до Московського університету на юридичний факультет[2]. Однак через рік, після народження сина Юрія, переїхав до Харкова, де навчався у Харківському імператорському університеті, який закінчив у 1916 році з дипломом першого рівня. Корецького залишили на кафедрі цивільного права та судочинства для підготовки до отримання професорського звання.

Початок кар'єриРедагувати

Ще з 1907 року й під час навчання В. М. Корецький заробляв на життя приватними уроками[2]. В 1909 році він одружився на 16-літній Анні Ананіївні Корецькій (дівоче прізвище невідоме). У 1916 році почав викладати в початковій торговельній школі, а з 1919 року, після складання магістерського іспиту з історії та догми римського права, — читати лекції із всесвітньої історії держави і права в Харківському університеті[3]. В цей же час В. М. Корецький брав участь у створенні Харківського інституту народного господарства (тепер Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого) на базі Харківського університету, де з часом обійняв посаду заступника декана юридичного факультету. Тут же він почав викладати міжнародне приватне право.

Через 10 років виш остаточно виділився в самостійну інституцію — Харківський інститут радянського будівництва і права. До початку Другої світової війни інститут ще два рази змінив свою назву: В 1933 у — на Всеукраїнський комуністичний інститут радянського будівництва і права, а в 1937 — на Харківський юридичний інститут (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого)[4]. Весь цей час Володимир Михайлович обіймав посади професора і з 1937 року — керівника кафедри історії держави і права. Крім того, він паралельно працював завідувачем правового підвідділу Народного комісаріату закордонних справ УРСР (19211922), потім завідувачем юридичного відділу Укоопспілки з 1922 по 1924 рік; завідувачем юридичного відділу Українбанку (19241930), а потім — старшим консультантом Держарбітражу при РНК УРСР (19301935)[2].

В 1939 році В. М. Корецький отримав ступінь доктора юридичних наук, захистивши дисертацію, присвячену питанням англо-американської доктрини міжнародного приватного права. З 1941 по 1944 перебував в евакуації в Узбекистані, де в Ташкентському юридичному інституті він викладав всесвітню історію держави і права. У 1941 році під час битви за Київ в бою загинув його єдиний син Юрій.

Після повернення до Харкова в 1944 році Корецький став куратором курсу міжнародного права Харківського юридичного інституту, а в 1947 — завідувачем кафедри міжнародного права. Через рік його обрали академіком АН УРСР, а в 1949 році він створив у столиці України Сектор держави і права АН УРСР (з 1969 року — Інститут), основною метою якого було розроблення наукового обґрунтування міжнародної правосуб'єктності УРСР. З 1949 по 1974 рік В. М. Корецький був керівником цієї установи та завідувачем відділу міжнародного права та порівняльного правознавства. Продовжує його працю його учень Денисов Володимир Наумович.

Робота в ООНРедагувати

У повоєнний час і майже до кінця життя Володимир Михайлович був одним з найактивніших учасників у роботі нової міжнародної організації ООН від Української Радянської Соціалістичної Республіки. Так, за ініціативою міністра закордонних справ УРСР академіка Д. З. Мануїльського, він входив до складу делегації УРСР на I, II і IV сесіях Генеральної Асамблеї ООН (відповідно, в 1946, 1947 та 1949 роках)[5]. Д. З. Мануїльский високо цінував В. М. Корецького як талановитого вченого і висококваліфікованого спеціаліста у сфері міжнародного права[6]. У 1946 році вчений був радником Представника СРСР у Раді Безпеки ООН. У період з 1947 року по 1949 рік був членом і першим заступником голови Комісії з прав людини ООН, на яку в цей час було покладено завдання розробити проект Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році[5].

У 1949 створив у Києві Сектор держави і права АН УРСР (з 1969 – Ін-т), основною метою якого була розробка наукового обґрунтування міжнародної правосуб’єктності УРСР. 

Визнання міжнародною юридичною громадськістю таланту В. М. Корецького відобразилося в обранні його членом Комітету ООН з прогресивного розвитку міжнародного права 31 січня 1947 року 21 листопада[7]. Таким чином, Володимир Михайлович увійшов в історію як перший член Комісії серед вітчизняних юристів-міжнародників[5]. Перша сесія Комісії пройшла з 12 квітня по 9 червня 1949 року; на ній В. М. Корецький обіймав посаду першого віце-голови[8].

Однак найбільшим досягненням у кар'єрі вченого є його обрання в 1960 році на XV сесії Генеральної Асамблеї ООН і засіданні Ради Безпеки ООН членом Міжнародного Суду ООН у Гаазі строком на 9 років з 1961 по 1970 рік. У період з 1968 з 1970 він був обраний віце-президентом Міжнародного Суду[5].

Заслужений діяч науки УРСР (1947). Герой Соціалістичної Праці (1980). Іменем К. названо Інститут держави і права Національної академії наук України.

Участь у значущих конференціяхРедагувати

Професіоналізм Володимира Корецького був дуже необхідний молодій республіці УРСР, яка після війни отримала особливий статус міжнародної правосуб'єктності. Фахівців високого рівня було недостатньо і, звичайно, така фігура в міжнародно-правовій науці допомагала УРСР бути достойно представленою на різних міжнародних конференціях і в міжнародних організаціях[9]. В 1953 році як радник делегації УРСР він брав участь у Женевській міжнародній конференції з вироблення додаткової конвенції про скасування рабства і работоргівлі. В 1957 році був направлений на конференцію ЮНЕСКО з питань мирного співіснування в Мюнхені, а в 1958 та 1960 роках очолював делегацію УРСР на конференціях ООН з морського права[5].

В. М. Корецький також брав участь у роботі 48-ї сесії Асоціації міжнародного права в Нью-Йорку (1958) і XIV сесії асамблеї Всесвітньої федерації асоціації сприяння ООН (1959) як представник радянських громадських організацій. З 1957 року вчений був членом радянської групи Постійної палати третейського суду в Гаазі[5].

 
Могила Володимира Корецького і його дружини

Попри похилий вік, В. М. Корецький до останніх днів зберігав працездатність. Помер 25 лютого 1984 року; похований на Лук'янівському кладовищі в Києві (ділянка № 20, ряд 2, місце 1). Надгробок роботи скульптора С. Коненкова[10].

Автор творів: «Очерки международного хозяйственного права» (Х., 1928); «Лекции по истории государства и права» (М., 1947); «Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права» (М., 1948); «Общие принципы права в международном праве» (К., 1957) та ін.

ВиноскиРедагувати

  1. Денисов, В. Н. Владимир Михайлович Корецкий, 1890—1984 // Правоведение. — 1986. — № № 5. — С. 42.
  2. а б в Антологія української юридичної думки. Том 8.Міжнародне право. — К. : «Юридична книга», 2004. — С. 509.
  3. Биография В. М. Корецкого. Архів оригіналу за 2016-03-04. Процитовано 2009-08-15. 
  4. История Национальной юридической академии им. Ярослава Мудрого. Архів оригіналу за 2013-07-06. Процитовано 2009-08-15. 
  5. а б в г д е Денисов В.Н. Корецький Володимир Михайлович // Юридична енциклопедія. — 2001. — Т. 3.
  6. История создания Института государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. Архів оригіналу за 2009-08-24. Процитовано 2009-08-16. 
  7. 1947 року Комітет було перейменовано в Комісію міжнародного права
  8. Сайт Комиссии международного права. Архів оригіналу за 2009-03-08. Процитовано 2009-08-29. 
  9. Юридическая наука и правовые учреждения в союзных республиках // Советское государство и право. — М., 1962. — № 12. — С. 96 - 101.
  10. Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ: «З-Медіа», 2008. — С. 104. ISBN 96696-254-2-4. стор. 97

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • В. І. Головченко. Корецький Володимир Михайлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.204.
  • Владимир Михайлович Корецкий. К 70-летию со дня рождения. — М., 1960. — С. 7.
  • Владимир Михайлович Корецкий (К 80-летию со дня рождения) // Советское государство и право. — М., 1970. — № 5. — С. 150.
  • Владимир Михайлович Корецкий (К 90-летию со дня рождения) // Советское государство и право. — М., 1980. — № 2. — С. 139-141.
  • Перетерский И.С. Рец. На кн.: В.М. Корецкий. Очерки международного хозяйственного права // Советское право. — 1929. — № 12. — С. 35.
  • Денисов В.Н. Владимир Михайлович Корецкий (1890-1984) // Известия вузов. Правоведение. — М., 1986. — № 5. — С. 74.
  • Денисов В.Н. Корецький Володимир Михайлович // Юридична енциклопедія. — К., 2001. — Т. 3.
  • Денисов В.Н. Наукова спадщина академіка В.М. Корецького та сучасний розвиток науки міжнародного права // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск.. — К.-Дніпропетровськ., 2003.
  • Владимир Михайлович Корецкий. — К., 1984. — С. 47.
  • Lahs M. The Teacher in International Law. — Dordrecht, 1987.