Вікіпедія

Корецький Володимир Михайлович

Володимир Михайлович Корецький (6 (18) лютого 1890[2], Катеринослав — 25 липня 1984, Київ) — український радянський юрист-міжнародник, спеціаліст у галузі міжнародного публічного та приватного права та загальної історії держави та права, академік АН УРСР (1948). У 1949—1951 роках член Комісії міжнародного права. З 1949 року очолював створений у Києві Сектор держави та права АН УРСР, а після перетворення у 1969 році Сектора в Інститут держави і права АН УРСР був директором Інституту до 1974 року. Входив до складу радянських делегацій на сесіях Генеральної Асамблеї ООН у 1946, 1947 та 1949 роках від УРСР; брав участь у роботі ряду міжнародних конференцій і комісій ООН. Був членом Постійної палати третейського суду (1957), у 1961—1970 роках суддя (у 1967—1970 роках віце-президент) Міжнародного суду ООН. Герой Соціалістичної Праці (1980).

Корецький Володимир Михайлович
Корецький Володимир Михайлович
Народився6 (18) лютого 1890(1890-02-18)
Російська імперія Катеринослав, Катеринославської губернії, Російської імперії
Помер25 липня 1984(1984-07-25) (94 роки)
Українська РСР Київ, УРСР
ПохованняДержавний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Громадянство Російська імперія — СРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьнауковець
Відомий завдякичлен Комісії міжнародного права, суддя, віце-президент Міжнародного суду ООН
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
Науковий ступіньдоктор юридичних наук
Відомі учніДенисов Володимир Наумович
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЧленствоНАНУ
ПосадаVice President of the International Court of Justiced[1] і суддя Міжнародного суду ООНd[1]
ПартіяКПРС
У шлюбі зКорецька Ганна Ананіївна
ДітиКорецький Юрій Володимирович
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Званняпрофесор

Біографія

ред.

В. М. Корецький народився в сім'ї службовця. Вже в дитинстві виявив здібності до гуманітарних наук. У 1910 році із золотою медаллю закінчив Катеринославську гімназію й одразу вступив до Московського університету на юридичний факультет[3]. Однак через рік, після народження сина Юрія, переїхав до Харкова, де навчався у Харківському імператорському університеті, який закінчив у 1916 році з дипломом першого рівня. Корецького залишили на кафедрі цивільного права та судочинства для підготовки до отримання професорського звання.

 
Харьківський імператорський університет. Кінець XIX століття.

Початок кар'єри

ред.

Ще з 1907 року й під час навчання В. М. Корецький заробляв на життя приватними уроками[3]. У 1909 році він одружився з 16-річною Ганною Ананіївною Корецькою (дошлюбне прізвище невідоме). У 1916 році почав викладати в початковій торговельній школі, а з 1919 року, після складання магістерського іспиту з історії та догми римського права, — читати лекції із всесвітньої історії держави і права в Харківському університеті[4]. Тоді ж взяв участь у створенні Харківського інституту народного господарства (тепер Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого) на базі Харківського університету, де з часом обійняв посаду заступника декана юридичного факультету. Тут же почав викладати міжнародне приватне право.

Через 10 років інститут остаточно виділився в самостійну інституцію — Харківський інститут радянського будівництва і права. До початку Другої світової війни інститут ще два рази змінив свою назву: У 1933 році — на Всеукраїнський комуністичний інститут радянського будівництва і права, а в 1937 році — на Харківський юридичний інститут (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого)[5]. Весь цей час Володимир Михайлович обіймав посади професора і з 1937 року — керівника кафедри історії держави і права. Крім того, він паралельно працював завідувачем правового підвідділу Народного комісаріату закордонних справ УРСР (1921—1922), потім завідувачем юридичного відділу Укоопспілки з 1922 по 1924 рік; завідувачем юридичного відділу Українбанку (1924—1930), а згодом — старшим консультантом Держарбітражу при РНК УРСР (1930—1935)[3].

У 1939 році отримав науковий ступінь доктора юридичних наук, захистивши дисертацію, присвячену питанням англо-американської доктрини міжнародного приватного права. З 1941 по 1944 рік перебував в евакуації в Узбекистані, де в Ташкентському юридичному інституті викладав всесвітню історію держави і права. У 1941 році під час битви за Київ в бою загинув його єдиний син Юрій.

Після повернення до Харкова в 1944 році Корецький став куратором курсу міжнародного права Харківського юридичного інституту, а в 1947 році — завідувачем кафедри міжнародного права. Через рік його обрали академіком АН УРСР, а в 1949 році він створив у Києві Сектор держави і права АН УРСР (з 1969 року — інститут), основною метою якого було розроблення наукового обґрунтування міжнародної правосуб'єктності УРСР. З 1949 по 1974 рік був керівником цієї установи та завідувачем відділу міжнародного права та порівняльного правознавства. Продовжує його працю його учень Денисов Володимир Наумович.

Робота в ООН

ред.

У повоєнний час і майже до кінця життя Володимир Михайлович був одним з найактивніших учасників у роботі нової міжнародної організації ООН від Української Радянської Соціалістичної Республіки. За ініціативою міністра закордонних справ УРСР академіка Д. З. Мануїльського, він входив до складу делегації УРСР на I, II і IV сесіях Генеральної Асамблеї ООН (відповідно, в 1946, 1947 та 1949 роках)[6]. Д. З. Мануїльский високо цінував В. М. Корецького як талановитого науковця і висококваліфікованого спеціаліста у сфері міжнародного права[7]. У 1946 році науковець був радником Представника СРСР у Раді Безпеки ООН. У період з 1947 року по 1949 рік був членом і першим заступником голови Комісії з прав людини ООН, на яку в цей час було покладено завдання розробити проект Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році[6].

Визнання міжнародною юридичною громадськістю таланту В. М. Корецького відобразилося в обранні його членом Комітету ООН з прогресивного розвитку міжнародного права 31 січня 1947 року.[8]. Таким чином, Володимир Михайлович увійшов в історію як перший член Комісії серед вітчизняних юристів-міжнародників[6]. Перша сесія Комісії пройшла з 12 квітня по 9 червня 1949 року; на ній В. М. Корецький обіймав посаду першого віце-голови[9].

Однак найбільшим досягненням у кар'єрі науковця є його обрання в 1960 році на XV сесії Генеральної Асамблеї ООН і засіданні Ради Безпеки ООН членом Міжнародного Суду ООН у Гаазі строком на 9 років з 1961 по 1970 рік. У період з 1968 по 1970 рік він був обраний віце-президентом Міжнародного Суду[6].

Заслужений діяч науки УРСР (1947). Герой Соціалістичної Праці (1980). Іменем К. названо Інститут держави і права Національної академії наук України.

Участь у значущих конференціях

ред.
   
Пам'ятна монета НБУ присвячена Володимиру Корецькому

У 1953 році як радник делегації УРСР взяв участь у Женевській міжнародній конференції з вироблення додаткової конвенції про скасування рабства і работоргівлі. У 1957 році був направлений на конференцію ЮНЕСКО з питань мирного співіснування в Мюнхені, а в 1958]] та 1960 роках очолював делегацію УРСР на конференціях ООН з морського права[6].

В. М. Корецький також брав участь у роботі 48-ї сесії Асоціації міжнародного права в Нью-Йорку (1958) і XIV сесії асамблеї Всесвітньої федерації асоціації сприяння ООН (1959) як представник радянських громадських організацій. З 1957 року науковець був членом радянської групи Постійної палати третейського суду в Гаазі[6].

 
Могила Володимира Корецького і його дружини

Попри похилий вік, В. М. Корецький до останніх днів зберігав працездатність. Помер 25 лютого 1984 року; похований на Лук'янівському кладовищі в Києві (ділянка № 20, ряд 2, місце 1). Надгробок роботи скульптора Сергія Коненкова[10].

Автор наукових праць: «Очерки международного хозяйственного права» (Х., 1928); «Лекции по истории государства и права» (М., 1947); «Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права» (М., 1948); «Общие принципы права в международном праве» (К., 1957) та ін.

Удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1980). Нагороджений орденом Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора.

Виноски

ред.
  1. ↑ а б https://www.icj-cij.org/en/all-members
  2. ↑ Денисов, В. Н. Владимир Михайлович Корецкий, 1890—1984 // Правоведение. — 1986. — № № 5. — С. 42.
  3. ↑ а б в Антологія української юридичної думки. Том 8.Міжнародне право. — К. : «Юридична книга», 2004. — С. 509.
  4. ↑ Биография В. М. Корецкого. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 серпня 2009.
  5. ↑ История Национальной юридической академии им. Ярослава Мудрого. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 15 серпня 2009.
  6. ↑ а б в г д е Денисов В.Н. Корецький Володимир Михайлович // Юридична енциклопедія. — 2001. — Т. 3.
  7. ↑ История создания Института государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. Архів оригіналу за 24 серпня 2009. Процитовано 16 серпня 2009.
  8. ↑ 1947 року Комітет було перейменовано в Комісію міжнародного права
  9. ↑ Сайт Комиссии международного права. Архів оригіналу за 8 березня 2009. Процитовано 29 серпня 2009.
  10. ↑ Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ: «З-Медіа», 2008. — С. 104. ISBN 96696-254-2-4. стор. 97

Джерела та література

ред.
  • В. Н. Денисов. Корецький Володимир Михайлович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 154. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  • В. І. Головченко. Корецький Володимир Михайлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.204.
  • Владимир Михайлович Корецкий. К 70-летию со дня рождения. — М., 1960. — С. 7.
  • Владимир Михайлович Корецкий (К 80-летию со дня рождения) // Советское государство и право. — М., 1970. — № 5. — С. 150.
  • Владимир Михайлович Корецкий (К 90-летию со дня рождения) // Советское государство и право. — М., 1980. — № 2. — С. 139-141.
  • Перетерский И.С. Рец. На кн.: В.М. Корецкий. Очерки международного хозяйственного права // Советское право. — 1929. — № 12. — С. 35.
  • Денисов В.Н. Владимир Михайлович Корецкий (1890-1984) // Известия вузов. Правоведение. — М., 1986. — № 5. — С. 74.
  • Денисов В.Н. Корецький Володимир Михайлович // Юридична енциклопедія. — К., 2001. — Т. 3.
  • Денисов В.Н. Наукова спадщина академіка В.М. Корецького та сучасний розвиток науки міжнародного права // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск.. — К.-Дніпропетровськ., 2003.
  • Владимир Михайлович Корецкий. — К., 1984. — С. 47.
  • Lahs M. The Teacher in International Law. — Dordrecht, 1987.

Посилання

ред.
  • Корецький Володимир Михайлович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.213-216
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корецький_Володимир_Михайлович&oldid=43942588