Діденко Григорій Дем'янович

Григорій Дем'янович Діденко (3 грудня 1911(19111203), місто Бахмач Чернігівської губернії, тепер Чернігівської області — 1 лютого 1992, місто Київ) — радянський діяч, український радянський історик, директор Інституту історії партії при ЦК КПУ. Кандидат історичних наук (1949), доцент. Доктор історичних наук (1963), професор (1965).

Діденко Григорій Дем'янович
Народився3 грудня 1911(1911-12-03)
Бахмач Чернігівська губернія, тепер Чернігівської області
Помер1 лютого 1992(1992-02-01) (80 років)
місто Київ
Країна Українська Радянська Соціалістична Республіка
 Україна
Діяльністьісторик, викладач університету
Alma materНіжинський державний університет імені Миколи Гоголя (1934), Вища партійна школа при ЦК КПУ (1942) і Академія суспільних наук при ЦК КПРС[d] (1949)
Науковий ступіньдоктор історичних наук (1963)
Вчене званняпрофесор
ЗакладНіжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Інститут історії партії при ЦК Компартії України, Президія НАН України, Інститут історії України НАН України і ДТЕУ
ПартіяКПРС

Біографія

ред.

Народився 20 листопада (3 грудня) 1911 року в місті Бахмачі в родині робітника.

У 1928—1930 роках працював на залізниці і вчився на вечірньому робітничому факультеті.

У 1934 році закінчив історичний факультет Ніжинського педагогічного інституту.

У 1933—1936 роках викладав у Ніжинському педагогічному інституті.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1939—1951 роках — на партійній роботі. У 1942 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б) у Москві.

У 1944 — грудні 1946 року — секретар Тернопільського обласного комітету КП(б)У з пропаганди і агітації.

З листопада 1946 по 1949 рік навчався в Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б) у Москві.

З листопада 1949 по березень 1951 року — заступник завідувача відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У.

У березні 1951 — квітні 1954 року — директор Українського філіалу Інституту Маркса-Енгельса-Леніна (Інституту історії партії при ЦК КПУ).

Одночасно у 1952—1957 роках викладав у вищих навчальних закладах Києва.

У 1954—1956 роках — заступник головного вченого секретаря Президії Академії наук УРСР.

У 1957—1960 роках — старший науковий співробітник відділу історії радянського суспільства, в 1960—1965 роках — старший науковий співробітник відділу історії соціалістичного і комуністичного будівництва Інституту історії Академії наук УРСР. У 1963 році захистив докторську дисертацію на тему «Робітничий клас України в роки відбудови народного господарства (1921—1925 рр.)».

З 1965 року — завідувач кафедри марксизму-ленінізму Київського торгово-економічного інституту.

Досліджував історію України радянського періоду. Основні праці: «Зміцнення Радянської влади на селі після перемоги Жовтневої революції (1918)» (Київ, 1957); «Рабочий класс Украины в годы восстановления народного хозяйства (1921—1925)» (Київ, 1962).

Помер 1 лютого 1992 року в місті Києві.

Нагороди

ред.
  • ордени
  • медалі

Джерела

ред.