Дятлик акацієвий

вид птахів
Дятлик акацієвий
Самець акацієвого дятлика (Національний парк Маракеле, ПАР)
Самець акацієвого дятлика (Національний парк Маракеле, ПАР)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Рід: Дятлик (Campethera)
Вид: Дятлик акацієвий
Campethera bennettii
(Smith, 1836)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Chrysoptilus bennettii
Dendromus bennettii
Посилання
Вікісховище: Campethera bennettii
Віківиди: Campethera bennettii
EOL: 1177585
ITIS: 553998
МСОП: 22730259
NCBI: 1961164

Дя́тлик акацієвий[2] (Campethera bennettii) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Африці на південь від екватора. Вид названий на честь британського натураліста Едварда Тернера Беннетта[3].

Опис ред.

Довжина птаха становить 24 см, вага 61-84 г. У самців верхня частина тіла, включно з надхвістям і верхніми покривними перами крил, а також нижні покривні пера крил зеленувато-охристо-коричневі, поцятковані жовтими і білими смужками. Нижня частина тіла блідо-жовта, груди поцятковані золотисто-коричневими плямками, на боках вони іноді переходять в смуги. Нижні покривні пера хвоста білі, поцятковані темними плямками або смужками. Крила коричневі, стернові пера на зовнішніх опахалах мають жовтувато-зелені краї і на внутрішніх опахалах поцятковані жовтувато-білими смужками. Верхня сторона хвоста коричнева, поцяткована поперечними блідо-жовтими смугами, нижня сторона хвоста жовтувата, стернові пера мають чорні кінчики.

Верхня частина голови у самців червона, пера на лобі у них мають сірі кінчики. Під дзьобом широкі червоні "вуса" з окремими чорними перами. Решта голови, підборіддя і горло білі. У самиць лоб і тім'я чорні, поцятковані білими плямами, червона пляма обмежена потилицею. Скроні, щоки, підборіддя і горло у них коричневі, під дзьобом білі "вуса". Дзьоб середньої довжини, темно-сірий, біля основи світліший. Лапи сизі або сірувато-зелені, райдужки червоні, у молодих птахів темно-карі. Представники підвиду C. b. capricorni є дещо більшими за представників номінативного підвиду, верхня частина тіла у них світліша, нижня частина тіла більш жовта, темні плями на ній менш виражені. У самиць цього підвиду пляма на скронях більш чорна[4].

Підвиди ред.

Виділяють два підвиди:[5]

  • C. b. bennettii (Smith, A, 1836) — від центральної Анголи, південного сходу ДР Конго і Танзанії до Мозамбіку і північного сходу ПАР;
  • C. b. capricorni Strickland, 1853 — південь Анголи, південний схід Замбії, північ Намібії і північ Ботсвани.

Поширення і екологія ред.

Акацієві дятлики мешкають в Демократичній Республіці Конго, Руанді, Бурунді, Танзанії, Анголі, Замбії, Зімбабве, Малаві, Мозамбіку, Намібії, Ботсвані, Південно-Африканській Республіці і Есватіні. Вони живуть в лісистих саванах міомбо і мопане[en] та в акацієвих заростях, на висоті до 1600 м над рівнем моря. Живляться переважно мурахами і термітами, іноді іншими комахами і личинками. Шукають їжу переважно на землі, іноді на деревах. В Зімбабве і на північному сході ПАР сезон розмноження триває з серпня по лютий. Акацієві дятлики гніздяться в дуплах дерев, часто використовують природні дупла або покинуті дупла інших дятлів. В кладці від 3 до 5 яєць. Інкубаційний період триває 15-18 днів, насиджують і самиці, і самці. Молоді птахи залишаються на території батьків до наступного сезону розмноження.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Campethera bennettii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 04 вересня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 70. ISBN 978-1-4081-2501-4.
  4. Winkler, Hans; Christie, David A.; Nurney, David (2010). Woodpeckers. A&C Black. с. 228—229. ISBN 9781408135037.
  5. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 вересня 2022.

Джерела ред.

  • Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 70–71, 228–229.

Посилання ред.