Думниця (притока Полтви)
Ду́мниця (інші назви — Ду́мна, Думний Потік) — річка в Україні, у межах Львівського та Золочівського районів Львівської області. Ліва притока Полтви (басейн Західного Бугу).
Думниця (Думна) | |
---|---|
49°59′24″ пн. ш. 23°53′17″ сх. д. / 49.99° пн. ш. 23.888° сх. д. | |
Витік | на захід від села Копанки |
• координати | 49°59′24″ пн. ш. 23°53′17″ сх. д. / 49.99° пн. ш. 23.888° сх. д. |
Гирло | р. Полтва |
• координати | 49°55′ пн. ш. 24°34′ сх. д. / 49.92° пн. ш. 24.56° сх. д. |
Басейн | Басейн Західного Бугу |
Країни: | Україна Львівська область, Львівський район Золочівський район |
Регіон | Львівська область |
Довжина | 52 км |
Площа басейну: | 203 км² |
Притоки: | Капелівка (права) |
Опис
ред.Довжина річки 52 км, площа басейну 203 км². Долина переважно трапецієподібна. Заплава завширшки до 1 км. Річище на значному протязі каналізоване, його ширина від 0,5—1 м (у верхів'ї) до 8 м (у пониззі). Глибина до 1,7 м. Похил річки 1,6 м/км.
Розташування
ред.Бере початок на захід від села Копанки. Тече на південний схід і схід. Впадає до Полтви в селі Безбродах. Над річкою розташоване смт Куликів.
Верхів'я розташовані серед заліснених пагорбів Розточчя, далі річка тече в межах Надбужанської котловини, зокрема через Грядове Побужжя між Куликівською та Грядецькою грядами.
Найбільша притока: Капелівка (права).
Від витоків до середньої течії Думниця має ще одну назву — Ременівка.
Джерела
ред.- Думниця // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. — Т. 1 : А — Ж. — С. 374. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0.
- Думниця // Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства імені О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. — Київ : Наукова думка, 1979. — С. 188.