Дубовський Борис Григорович
Борис Григорович Дубовський (17 лютого 1919, Харків — 21 березня 2008, Обнінськ, Калузька область, Російська Федерація) — радянський фізик, доктор технічних наук, професор, спеціаліст в галузі ядерної енергетики. Засновник служби дозиметричного контролю на атомних реакторах у СРСР. Лауреат двох Сталінських премій.
| Дубовський Борис Григорович | |
|---|---|
| Народився |
17 лютого 1919 Харків, УНР |
| Помер |
21 березня 2008 (89 років) Обнінськ, Калузька область, Росія |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Науковий керівник | Курчатов Ігор Васильович |
| Заклад | Курчатовський інститут |
| Нагороди |
   |
Життєпис ред.
У 1940 закінчив Харківський університет[1][2], навчався на кафедрі К. Д. Синельникова. Після закінчення університету деякий час працював у Харківському фізико-технічному інституті .
Брав участь у німецько-радянській війні, був поранений та отримав інвалідність.
У 1944—1953 рр. працював в Інституті атомної енергії (Москва). Брав участь у створенні систем дозиметричного контролю, радіаційного захисту та системи управління першим в СРСР дослідницьким реактором Ф-1. У 1948 р. брав участь у пуску першого промислового уран-графітового реактора А на Комбінаті № 817 (сучасне НВО «Маяк», Озерськ, РФ).[2][1]
У 1952—1953 рр. був науковим керівником заводу «А» з виробництва збройового плутонію на об'єкті 817[1][2]
У 1953—1991 рр. працював начальником відділу у Фізико-енергетичному інституті (Обнінськ). У 1958 р. був призначений керівником створеної на базі ФЕІ Центральної галузевої лабораторії ядерної безпеки. Керував розробленням норм і правил з ядерної безпеки галузевого та загальнодержавного рівнів. У 1958—1977 рр. брав участь у створенні служби із забезпечення ядерної безпеки Міністерства середнього машинобудування СРСР.[2]
Був науковим керівником фізичного запуску Обнінської АЕС (1954), двох реакторів Білоярської АЕС (1963, 1967).[2][2]
У 1990—1993 — експерт Верховної ради СРСР і Державної Думи РФ з радіаційногої екології. [1]
Після того, як Дубовський висловив критику щодо визначення винних у аварії на Чорнобильській АЕС, він був змушений піти на пенсію .[3]
Помер 21 березня 2008 року. Похований в Обнінську на Кончаловському цвинтарі[4] .
Ставлення до аварії на Чорнобильській АЕС ред.
Дубовський вважав, що персонал станції не винен в аварії, що сталася, яка сталася лише через конструктивні недоліки реактора.[5] Він зазначав, що аварії на Ленінградській АЕС у 1975 р. та ЧАЕС у 1982 р. були репетиціями аварії 1986 року. Першопричиною аварії стало нерозуміння розробниками проекту реактора РБМК-1000 нейтронних процесів і помилки в конструюванні аварійного захисту. Незважаючи на попередні аварії, генеральний конструктор реакторів М. А. Доллежаль та науковий керівник А.П, Александров не внесли зміни в його конструкцію.
Дубовський передав листа М. С. Горбачову, в якому написав: «Несправедливе звалювання на Чорнобильський персонал відповідальності, яке триває, унеможливлює подальший розвиток енергетики — неможливо в майбутньому унеможливити помилки персоналу. Допущені персоналом порушення, за мінімальної відповідності захисту реактора своєму призначенню, звелися б тільки до тижневого простою. Командно-адміністративна навколонаука ввела в оману народ».[6]
Нагороди та звання ред.
- Сталінська премія 1949 ;
- Сталінська премія 1951 ;
- Орден Леніна;
- Орден Вітчизняної Війни II ступеня;
- Орден Трудового Червоного Прапора;
- Орден «Знак Пошани»[2]
Родина ред.
- Син — Павло Борисович Дубовський, провідний науковий співробітник Обнінського інституту атомної енергетики .
Бібліографія ред.
- Б. Г. Дубовский. О факторах неустойчивости ядерных реакторов на примере реактора РБМК. — Обнинск, 1989.
- Б. Г. Дубовский. Пуск: рассказ участника о запуске в СССР первого ядерного реактора, осуществленном под руководством И. В. Курчатова. — Москва : Наука, 1986. — Вип. 12 (28 квітня). — С. 21—27. — ISSN 1727-5903.
- Б. Г. Дубовский, А. В. Камаев, Ф. М. Кузнецов, Г. М. Владыков, В. Н. Гурин, А. П. Мурашов, И. П. Маркелов, В. П. Кочергин, А. А. Ваймугин, В. Я. Свириденко, Л. В. Диев, В. К. Богатырёв, В. В. Вавилов, В. В. Фролов. Критические параметры систем с делящимися веществами и ядерная безопасность. — Москва : Атомиздат, 1966. — 113 с.
Примітки ред.
- ↑ а б в г ЕСУ.
- ↑ а б в г д е ж ДУБОВСКИЙ Борис Григорьевич. Национальный исследовательский центр 'Курчатовский институт. Процитовано 25 листопада 2023.
- ↑ Персоналии : Дубовский Б. Г. — История Росатома. www.biblioatom.ru. Процитовано 26 листопада 2023.
- ↑ Борис Григорьевич Дубовский | АЙК Обнинск. iobninsk.ru. Архів оригіналу за 2 квітня 2023. Процитовано 2 квітня 2023.
- ↑ Дятлов А.С. Чернобыль. Как это было (PDF).
- ↑ Авария на Чернобыльской АЭС: вина персонала или конструктивные недостатки? (ЧАСТЬ II «Взгляд очевидца») - «ЭЛЕКТРОЭНЕРГИЯ. Передача и распределение» (ru-RU) . 7 травня 2020. Процитовано 25 листопада 2023.
Джерела ред.
- М. М. Турчин. Дубовський Борис Григорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.
- О.Мельников. «Человек-реактор». Научно-культурологический журнал «Relga» #15 от 25.09.2018 р.