Дружня

село Дру́жня
	Герб
	Стела на в'їзді до села з боку БородянкиСтела на в'їзді до села з боку Бородянки
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Бучанський
Тер. громада	Бородянська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA32080030110063484
Основні дані
Населення	1803
Площа	39 км²
Густота населення	46,23 осіб/км²
Поштовий індекс	07807
Телефонний код	+380 4577
Географічні дані
Географічні координати	50°37′39″ пн. ш. 29°52′19″ сх. д. / 50.62750° пн. ш. 29.87194° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	148 м
Місцева влада
Адреса ради	07807, Київська обл., Бучанський р-н, с. Дружня, вул. Центральна, 1
Карта
	Дру́жня
	Дру́жня
Мапа
	Дружня у Вікісховищі

Дружня — село Бучанського району Київської області. Входить до складу Бородянської селищної громади.

Населення — близько 1,8 тис. жителів. Село лежить за 5 кілометрів від селища Бородянки, на річці Хвоса (Фоса), що впадає за 2 кілометри у річку Здвиж, з лівої сторони. Через Дружню проходить автошлях Т 1019.

Історія

Давні часи

На захід від Дружні в урочищі Зозулячому знайдено залишки домниць, у яких плавили залізну руду для виготовлення зброї. Літописи згадують місто Дружеськ, або Дружськ, через яке проходив шлях з Києва до древлянської столиці Іскоростень.

У цій місцевості простежується чітка оборонна система, яка складалась з укріплених міст (городищ) уздовж лівого берега Здвижа, а саме — міста Дружськ (що можливо знаходилося на місці сучасного села Андріївка), городища, яке знаходилось на теренах сучасного селища Макарів і, можливо, інших городищ, розташованих по лівобережжі річки Здвиж на відстані 7-10 км одне від одного. Це може бути свідченням, що східний кордон Деревлянських земель проходив саме по Здвижу і був добре укріпленим.

18 — 19 століття

У липні 1768 року в селі побували козаки Івана Бондаренка^[1].

1775 року у селі було збудовано коштами парафіян дерев'яну Параскевську церкву, яка до нашого часу не збереглася.

У 1783 році в селі проживало 946 осіб. У 1885-му — 1076 православних, 31 католик і 21 єврей.

Лаврентій Похилевич писав про тутешні землі наступне:

"Велике болото, що знаходиться на заході від села, назване Бондареве, років 100 тому було ще озером; два інших болота там же і звуться Великий і Малий Перезвін. Є панська економія шпанських овець (до 20000), значного числа коней і відмінної рогатої худоби і волів. Економія має тут також гарну винокурню з паровим виробництвом, пивоварню, скляный завод і кілька водяних млинів на річці Здвиж.

У числі міст древньої Русі, згадується в літописі місто Дрюжеськ, або Дружск. На думку деяких істориків, це і є нинішнє село Дружня, біля якого, по всій імовірності, пролягала одна з давніх доріг з Києва до Древлянської землі.

Древня дорога з Києва в Іскоростень і Овруч йшла на Біличі, перетинала Ірпінь біля Романівки; потім прямувала на Рубежівку, Кисилевичі, Нову Греблю, далі йшла біля Дружні на Загальці і до Макалевичів на Тетереві. Не досліджено, як у старовину іменувалися ці місцевості; але не можна сумніватися, що тут саме проходила дорога в Древлянські краї.

Згідно з письмовими актами відомо, що в 1636 році Дружня з Пісківкою вже існували як давні села і належали Кшиштофу Макаревичу. Відповідно до Актів Любельського трибуналу за 1618 рік село Дружня згадується при розгляді тяжби з земельних питань між Діонісієм та Теофілією Лукашевськими з одного боку та Кшиштофом та Анною Макаревичами з іншого.

Жителі Дружні сперечаються з жителями села Грузьке, за честь мати односельцем відомого отамана Бондаренка (див. Коліївщина). Вони стверджують, що не тільки Бондаренко, а і Яценко, його сподвижник, народилися в Дружні^[2].

20 століття

У 1920 році в селі створено комсомольський осередок^[3].

Протягом 1942–1943 років у селі діяла група радянського підпілля (13 осіб). 420 жителів — учасників Великої Вітчизняної війни — відзначено нагородами СРСР.

В радянські часи у селі знаходилися центральна садиба радгоспу «Дружнянський» (2,9 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 1,8 тис. га орної землі), відділення «Сільгосптехніки», дві восьмирічні школи, клуб, бібліотека.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Дружню початку 1970-х було подано таку інформацію:

Дружня - село, центр сільської Ради, розташоване за 6 км від районного центру. Населення - 2093 чоловіка.

У селі знаходиться центральна садиба радгоспу «Дружнянський», який має 2,9 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,8 тис. га орної землі. За високі показники у роботі доярка О. П. Титенко нагороджена орденом Леніна. На території села розміщене відділення «Сільгосптехніки». У Дружній - дві восьмирічні школи, клуб, бібліотека^[3].

Сучасність

Галерея

Вулиця Радянська
Поштове відділення (індекс 07807)
Сільрада
Хрест пам'яті загиблим під час Голодомору 1933 та репресій 1937
Пам'ятник загиблим у роки Другої світової війни
Пам'ятник односельцям — «ліквідаторам» Чорнобильської катастрофи
Осушений сільський ставок
Стадіон

Уродженці

Яків Одноконь (нар. 10 березня 1910) — радянський селекціонер, автор понад 10 сортів ярової пшениці (зокрема «Амурської-71», «Амурської-74», «Амурської-75» тощо)^[4].
Михайло Сіренко (нар. 1 січня 1936) — український кінокритик, кінорежисер, поет.
Каменчук Валентина Віталіївна (11 квітня 1956(19560411)) — українська поетеса, перекладач. Член Національної спілки письменників України.

Див. також

Примітки

↑ Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
↑ Ці суперечки втратили будь-який сенс ще 1882 року, після виходу в часописі «Киевская Старина» твору І. Лобаня «Сказания о Бондаренке по народным преданиям», де було остаточно доведено, що місцем народження гайдамацького ватажка Івана Бондаренка є село Грузьке
↑ ^а ^б Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
↑ Мигунов В. С. «О жизненном и творческом пути Якова Михайловича Одноконя (к столетию со дня рождения)» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дружня

Дружня на сайті Верховної ради України^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Ричка В. М. Формування території Київської землі. — К.: «Наукова думка», 1988.
рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
Памятная книжка Киевской епархии, сост. А.Воронов и свящ. И.Антонов. Киев, типография Г. Т. Корчак-Новицкого,1882.
Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7

[2] Ці суперечки втратили будь-який сенс ще 1882 року, після виходу в часописі «Киевская Старина» твору І. Лобаня «Сказания о Бондаренке по народным преданиям», де було остаточно доведено, що місцем народження гайдамацького ватажка Івана Бондаренка є село Грузьке

[:0-3] а ^б Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

[4] Мигунов В. С. «О жизненном и творческом пути Якова Михайловича Одноконя (к столетию со дня рождения)» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]