Дроб'язко Лев Євгенович
Лев Євгенович Дроб'язко (24 травня 1937, Москва — 11 грудня 2017, Київ) — інженер-будівельник, громадський діяч, історик українсько-єврейського походження, фахівець з історичної топографії Бабиного Яру. Кандидат технічних наук. Фактично перший дослідник мистецтва художника Йосипа Вайсблата.[2]
| Дроб'язко Лев Євгенович | |
|---|---|
| Народився |
24 травня 1937 Москва, РРФСР, СРСР |
| Помер |
11 грудня 2017 (80 років) Київ, Україна |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Національність | українець/єврей |
| Діяльність | інженер-будівельник, громадський діяч, історик |
| Галузь | Q12046641?[1] і Babi Yar massacred[1] |
| Відомий завдяки | фахівець з історичної топографії Бабиного Яру |
| Alma mater | Київський інженерно-будівельний інститут |
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук |
| Знання мов | українська[1] і російська[1] |
| Батько | Дроб'язко Євген Антонович |
| Мати | Вайсблат Лія Нухимівна |
| Родичі |
дід по батькові — Дроб'язко Антон Лаврентійович дід по матері — Вайсблат Нухим Янкелевич |
| У шлюбі з | Канторович Неллі Аронівна |
Життєпис ред.
Народився в Москві в родині киян Євгена Дроб'язка та Лії Вайсблат. Батько був великим прихильником літературно-художнього об'єднання Лівий фронт (рос. Левый фронт — ЛЕФ), тому назвав сина на його честь — Леф. Але в метриці записали ім'я хлопчика як Лев. В Москві не жили, того ж року родина повернулася до Києва.
Під час німецько-радянської війни Дроб'язки евакуювалися спочатку до Харкова, а потім до Воткінська, Удмуртія. У 1945 році родина повернулась до Києва.
Після закінчення 10 класу в 1954 році намагався поступити на архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту, але пройшов за конкурсом. Працював в «Укргеолстростромпроекті», наступного року знову здавав іспити на архітектурний факультет і знову не поступив, після чого поступив у технікум на промислово-цивільне будівництво. Після закінчення технікуму все ж таки поступив на вечірнє відділення Київського інженерно-будівельного інституту на факультет міського будівництва. На той час женився на Неллі Канторович, молода родина знімала кімнату в квартирі поетеси Риви Балясної.
У 1966 році закінчив інститут, а в 1980 році — аспірантуру. Пройшов шлях від старшого робітника відділу досліджень (1954) до директора державного проектно-дослідного інституту (2000).[3]
Дружив з Віктором Некрасовим.
Помер 12 грудня 2017 року в Києві.
Професійна діяльність ред.
Автор теорії розрахунку і конструювання принципово нових легких сталевих конструкцій каркасів виробничих будівель.
Автор понад 100 наукових публікацій, в тому числі двох монографій. Автор низки винаходів. Розробки Лева Дроб'язка були відзначені Бронзовою, Срібною і Золотою медалями ВДНГ СРСР.
Громадська діяльність ред.
Після виходу на пенсію працював в Інституті юдаїки. З 2001 року займався дослідженням історичної топографії Бабиного Яру. Цій темі і спростуванню фальсифікацій історії Бабиного Яру присвятив низку виступів, публікацій у періодичній пресі (Україна, США, Ізраїль, Німеччина та ін.) і в інтернеті, а також збірник статей «Бабин Яр. Що? Де? Коли?» (Київ, 2009). Понад 10 років боровся за встановлення пам'ятних каменів на місці масового розстрілу євреїв в Бабиному Яру, захищав його територію від забудови.[3]
У 2012 році передав у дарунок Художньо-меморіальному музею О. О. Осмьоркіна в Кропивницькому пейзажі: «Ботанічний сад», «Срібний бор» та ліногравюри «Гідра комунізма», «Зорі назустріч», «Весілля», виконані Йосипом Вайсблатом в 1960-х роках.[4]
Родина ред.
Батько — Дроб'язко Євген Антонович, український перекладач. Дід по батьківській лінії — Дроб'язко Антон Лаврентійович, правознавець, літературознавець. Дядько (брат батька) — Дроб'язко Віталій Антонович, військовий і громадський діяч, сотник Армії УНР, нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Мати — Вайсблат Лія Нухимівна. Дід по материнській лінії — Вайсблат Нухим Янкелевич, один з найвидатніших єврейських богословів (а-рав а-Гаон). Головний рабин Києва (з 1902 р.). Дядьки (брати матері): Вайсблат Володимир Наумович — видавець, перекладач, драматург, літератор, мистецтвозавець; Вайсблат Соломон Наумович — лікар-стоматолог, доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки УРСР; Вайсблат Йосип Наумович — живописець, графік і скульптор.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Надєждін Андрій (05 березня 2018). Тихі кроки трагічного минулого. Йосип Вайсблат. Музейний простір. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 03.11.2018.
- ↑ а б Хождение по трупам: трагикомедия в трех актах. "Издательский дом «Биробиджан». 13.04.2016. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 04.11.2018. (рос.)
- ↑ Андрій Надєждін (08.11.2012). У кіровоградському музеї поповнення!. Інформаційний портал Кіровоградщини - Гречка. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 04.11.2018.
Джерела ред.
- Життєпис. Киевский календарь. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 03.11.2018. (рос.)
- Татьяна Чайка (22.12.2001). Интервью с Львом Евгеньевичем Дробязко. www.centropa.org. Архів оригіналу за 28 жовтня 2018. Процитовано 03.11.2018. (рос.)
- Некролог (PDF). «Еврейские вести», No 01 (624), січень 2018 року. Архів оригіналу (PDF) за 4 квітня 2019. Процитовано 03.11.2018. (рос.)
Бібліографія ред.
- Дроб'язко Л. Є. Бабин Яр. Що? Де? Коли?. — Київ : Кий, 2009. — 55 с.
- Л. Е. Дробязко. Легкие конструкции сельскохозяйственных зданий. — Киев : Будівельник, 1985. — 137 с. (рос.)
Посилання ред.
- Лев Дробязко: об одной статье Виктора Некрасова. Асоціація Європейських Журналістів. 23.02.2011. Архів оригіналу за 4 листопада 2018.
- Лев Дроб'язко (23.02.2011). СВІДОК БАБИНОГО ЯРУ - АЕРОФОТОГРАФІЯ. Газета «Форум націй» №9\16, м. Київ, 2003 р. Архів оригіналу за 4 листопада 2018.
- Лев Дроб'язко (4 березня, 2005). Бабин Яр: бермудський трикутник. Дзеркало тижня.