Відкрити головне меню

Антон Лаврентійович Дроб'язко (1870(1870), Ніжин — 6 липня 1941, Київ) — український правознавець, літературознавець. Батько Віталія та Євгена Дроб'язків.

Народився у 1870 році в місті Ніжині в родині відомого майстра гончарної справи. Закінчив Ніжинську гімназію (1889), юридичний факультет Університету св. Володимира у Києві. (1894).

Працював у судових органах: додатковий суддя Житомирського з'їзду мирових суддів (1899—1903); у Заславсько-Острозькому окрузі — мировий суддя та неодмінний членом з'їзду мирових суддів (1903—1906), голова цього з'їзду (1906—1914). Згодом — член Житомирського окружного суду, завідувач регістраційним відділом округу (1914—1918).

З 1919 по 1926 — співробітник Комісії по виучуванню звичаєвого права та Правничо-термінологічної комісії при Соціально-економічному відділу ВУАН, редактор-упорядник «Російсько-українського словника правничої мови» (К., 1926). У 1930—1934 працював завідувачем кафедрою Українського інституту лінгвістичної освіти у Києві. Згодом літературний редактор, перекладач видавництва «Радянська школа» (1935—1941). Досліджував питання цивільного права та соціології.

1 липня 1941 року був заарештований. Звинувачений був за висловлення: «Хіба ми зможемо перемогти німців, якщо нам несила перемогти навіть довгоносиків». 6 липня 1941 був розстріляний і похований у Биківні. Антон Дроб'язко став одним з перших з 346 в'язнів Лук'янівської в'язниці, якого розстріляли (чи замордували) за злочинним наказом НКГБ.

ДжерелаРедагувати

  • Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.

ПосиланняРедагувати