Драчино

село в Закарпатській області, Україна

Драчино́ (угор. Újtövisfalva, нім. Dorndorf) — село у Свалявській громаді Мукачівського району Закарпатської області України. На струмку «Полінілі».

село Драчино
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Мукачівський район
Громада Свалявська міська громада
Основні дані
Населення 0.926
Поштовий індекс 89307
Телефонний код +380 3133
Географічні дані
Географічні координати 48°32′53″ пн. ш. 22°56′50″ сх. д.H G O
Місцева влада
Адреса ради 89300, м.Свалява, вул.Духновича, 2
Карта
Драчино. Карта розташування: Україна
Драчино
Драчино
Драчино. Карта розташування: Закарпатська область
Драчино
Драчино
Мапа
Мапа

CMNS: Драчино у Вікісховищі

Історія ред.

Засновано переселенцями з Німеччини і Словаччини, яких запросив граф Шенборн для розвитку цього регіону.

В околицях Драчин в кінці ХІХ столітті знайдено дві бронзові бойові сокири. Тут, знаходиться і могила воїна — угра, який першим помер (за переказами) від ран вже по цей бік Карпат.

Засновано переселенцями з Німеччини і Словаччини, яких запросив граф Шенборн для розвитку цього регіону.

У 1820 році граф Шенборн запросив із Чехії і поселив тут декілька сімей німців -лісорубів і виділив їм 15 місць для будинків. Територія поселення сягала 19 гольдів землі (гольд — 0,43 га). За користування землею треба було платити 14 форинтів 35 крейцерів від кожного будинку. Село називалось Драчино, а німці йменували його Дорндорфом (нім. дорн — шип, колючка, драча).

У 1863 році у поселенні була побудована римо — католицька церква св. Трійці. Ця церква проіснувала до 1961 року і була зруйнована під час чергової хвилі боротьби радянської влади з релігією.

Біля села розташований Свято-Кирило-Мефодіївський Свалявський жіночий монастир.

Монастир св. Кирила і Мефодія. 1997.

Монастир на Свалявщині почали будувати за ініцативою благочинного Василя Барни у 1993 р. У 1994 р. завершено будівництво головного корпусу нового монастиря, а до 1997 р. закінчили і штукатурно-малярні роботи. Коштами допомагають мешканці Сваляви та навколишніх сіл, а також підприємства міста.

У 2000 р. завершено спорудження мурованої церкви. Малювання ікон та стін виконав київський художник Вячеслав Пашковський.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 944 особи, з яких 455 чоловіків та 489 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 922 особи.[2]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 95,25 %
російська 2,38 %
вірменська 0,65 %
німецька 0,65 %
словацька 0,54 %
угорська 0,54 %

Транспорт ред.

Див. також ред.

Туристичні місця ред.

- в кінці ХІХ столітті знайдено дві бронзові бойові сокири.

- могила воїна — угра, який першим помер (за переказами) від ран вже по цей бік Карпат.

- памятник Кирилу і Мефодію

- гейзер мінеральної води

Примітки ред.

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. 
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. 
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.