Відкрити головне меню

Анатолій Григорович Дорошенко (нар. 14 серпня 1953, Саврань, Одеська область УРСР) — радянський футболіст та український тренер, виступав на позиції півзахисника. Майстер спорту СРСР (1974). Автор першого гола одеського «Чорноморця» в єврокубкових турнірах.

Ф
Анатолій Дорошенко
Анатолій Дорошенко.jpg
Особові дані
Повне ім'я Анатолій Григорович
Дорошенко
Народження 14 серпня 1953(1953-08-14) (66 років)
  Саврань, Одеська область УРСР
Зріст 169 см
Вага 64 кг
Громадянство СРСР, Україна
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1968—1969
1971—1972
СРСР «Сільгосптехніка» (Саврань)
СРСР «Чорноморець» (О)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1973—1975 СРСР «Чорноморець» (О) 53 (3)
1976—1977 СРСР СКА (О) 56 (16)
1978 СРСР «Колос» (Н) 21 (3)
1978—1979 СРСР «Чорноморець» (О) 41 (8)
1982 СРСР «Кривбас» (КР) 16 (5)
1985 СРСР «Чорноморець» (О) 0 (0)
1988 СРСР «Зірка» (К) 6 (0)
1989 СРСР СКА (О) 4 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1994—1996
1996—2001
2001—2002
2002—2003
Україна «Рибак» (Беляєвка)
Україна «Маяк» (Маяки)
Україна «Чорноморець-3» (О)
Україна «Чорноморець-2» (О)
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Закінчив Одеський педагогічний інститут.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Анатолій Дорошенко народився в Саврані Одеської області, де й розпочав в юному віці свою футбольну кар'єру, виступаючи в першості області за савранський «Сільгосптехніці» й на популярних турнірах на призи всесоюзного клубу «Шкіряний м'яч» у складі збірної школярів Одеської області, якою керував Матвій Черкаський.

У 1971 році завдяки успішним діям в традиційному матчі-огляді талановитих юнаків між збірними Одеси і Одеської області був помічений тренерами «Чорноморця» й запрошений до дублюючого складу команди.

11 серпня 1973 року дебютував в основному складі в матчі першості СРСР серед команд першої ліги «Чорноморець»«Текстильник», замінивши на 80-й хвилині Ігоря Іваненка[1]. 29 листопада в товариській зустрічі «Чорноморця» зі збірною провінції Кассала (Судан) забив свій перший м'яч за «моряків», а 31 липня 1974 року забив перший м'яч в офіційних матчах одеського клубу — на 25-й хвилині поєдинку чемпіонату СРСР з кишинівським «Ністру».

1974 року — найуспішніший в ігровій кар'єрі Анатолія Дорошенка. За підсумками цього сезону він став бронзовим призером чемпіонату СРСР (єдине медальне досягнення «Чорноморця» в радянському футболі) і отримав звання «Майстер спорту СРСР». І в цьому ж році відсвяткував народження доньки Вікторії.

17 вересня 1975 року «Чорноморець» дебютував в європейських клубних турнірах, зустрівшись в Одесі в першому матчі 1/32 фіналу Кубка УЄФА з римським «Лаціо». Зустріч пройшла на зустрічних курсах з невеликою ігровою і територіальною перевагою одеських футболістів, що на 33-й хвилині втілилася в єдиний забитий м'яч, автором якого став Анатолій Дорошенко.

У липні 1976 року Дорошенко був призваний до лав Збройних Сил СРСР, службу в яких пройшов у складі одеського СКА, після чого транзитом через Нікополь повернувся в «Чорноморець».

Влітку 1979 року Дорошенко разом з іншим гравцем «Чорноморця» В'ячеславом Лещуком викликали в збірну України, в складі якої він став бронзовим призером Спартакіади народів СРСР, граючи в одній команді з Олегом Блохіним, Юрієм Роменським, Анатолієм Коньковим, Анатолієм Дем'яненком, Леонідом Буряком, Віктором Колотовим, Володимиром Безсоновим і Віталієм Старухіним.

Пізніше Дорошенко був запрошений у київське «Динамо», однак півзахисник не повірив у власні сили і від переходу відмовився, і в тому ж році пішов на зниження — в криворізький «Кривбас», де, по суті, і завершив активну ігрову кар'єру.

Пішовши з «Кривбасу», Дорошенко продовжив виступи в колективах фізкультури і збірну ветеранів СРСР, яка здійснювала численні турне по містах країни і Європи. У той же самий час став пробувати себе на тренерському містку, працюючи з юними футболістами, а в 1987 році відзначив народження сина Олександра.

Розпад СРСР Дорошенко зустрів у першості Одеської області, де грав і тренував районні аматорські команди. З одною з них — «Маяком» з Маяків — у липні 1998 року він як граючий головний тренер виграв Кубок Одеської області пам'яті Миколи Трусевича, у фінальному матчі, який відбувся на центральному стадіоні ЧМП, з рахунком 2:1 здолавши сильний овідіопольський «Дністер».

У 1999 році яскрава гра Дорошенко в складі одеського «Рішельє» на внутрішній і міжнародній арені знову звернула на себе увагу журналістів, які визнали його найкращим футболістом-ветераном регіону за підсумками календарного року. У тому ж році він був включений у символічну збірну «Чорноморця» всіх часів, складену відділом футболу газети «Одеса-Спорт», а в 2001 році увійшов до числа найкращих футболістів Одеси XX століття, зайнявши в масштабному опитуванні футбольних фахівців десяте місце.

ДосягненняРедагувати

КомандніРедагувати

  •   Спартакіада народів СРСР
    •   Бронзовий призер (1): 1979
  • Чемпіон світу у складі ветеранської збірної України (категорія 45+)

ЛітератураРедагувати

  • Усатюк Ю. И. «Отлитые в бронзе». — Одесса: ВМВ, 2014. — с. 368., ил. ISBN 978-966-413-496-2

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати