Дора Вассерман
Дора Вассерман CM (англ. Dora Wasserman; уроджена Гольдфарб; 30 червня 1919 — 15 грудня 2003) — єврейсько-канадійська актриса, драматургиня і театральна режисерка.
| Дора Вассерман | |
|---|---|
| Народилася | 30 червня 1919 Чернігів, УНР |
| Померла | 15 грудня 2003 (84 роки) Монреаль, Квебек, Канада |
| Країна |  УНР СРСР.svg){kind=small} Канада |
| Діяльність | драматург, театральна режисерка, письменниця |
| Знання мов | українська, їдиш і англійська |
| Нагороди |   |
Раннє життя
ред.Дора народилася в єврейській родині у Чернігові, наймолодша з п'ять дочок Мотла і Брохи Гольдфарб (уроджена Резнік).[1][2] Її батько був слюсарем. Згодом родина переїхала до Житомирі, де пройшло дитинство Дори. Дора виросла в такому середовищі в нерелігійній сім’ї, яка розмовляла мовою ідиш. Незважаючи на те, що їдиш була дуже поширена у місті, у середній школі навчання велося російською мовою. У Житомирі Дора дізналася про театри з живими виставами та виступала в них[3].
Співочий талант Дори був визнаний у старшій школі, і у віці 16 років батьки відправили її вивчати музику до Москви (Радянський Союз), де дві її сестри продовжили навчання в університеті[3]. Після навчання в Школі співу Римського-Корсакова в Москві, Дора вступила до Єврейського театру Москви (ГОСЕТ), який закінчила в 1939 році після 4 років навчання у великих майстрів, включаючи Соломона Міхоелса.
Отримавши диплом, Дора з Москви виїхала в Україну. Тут вона знайшовши роботу в дитячому театрі «ТЮЗ» у Києві. До 1940 року, використовуючи війну як привід, Сталін закрив більшість театрів на мові їдиш[1]. Це та Друга світова війна змусила її переїхати до Казахстану. У Джамбулі Дора успішно пройшла прослуховування для казахського театру. З ним вона гастролювала в Узбекистані та Таджикистані. Тут вона зустріла Самуїла (Сема) Вассермана, польського біженця, з яким 8 березня 1943 року вона побралася. Їхня перша дочка, Елла народилася 19 січня 1944 року в Джамбулі.
Вассермани пережили війну. Самйїл втратив одинадцять членів своєї родини, а Дора десятиліттями нічого не чула про свою родину. Маючи польське громадянство, Самуїл міг вивести родину з СРСР. Вассермани приєдналися до потоку біженців, що рухалися з одного транзитного табору в інший, нарешті прибувши до Відня. Дора Вассерман почала виступати для біженців у лікарні Ротшильда, створюючи програми та розважаючи в різних таборах для переміщених осіб. У 1947 році у Відні народилася їхня друга донька Брина.
Прибуття до Канади
ред.21 січня 1950 року Вассермани прибули до Монреаля. Маючи намір знайти роботу, Дора почала шукати собі місце, звернувшись до єврейських культурних і громадських організацій. Її діяльність була різноманітною, починаючи від декламації в школах, співу для організацій і виступів на фестивалях і з'їздах. Хоча її зв'язок із приїжджими та місцевими письменниками підтримувався щотижневими літературними вечорами, спираючись на свій досвід роботи з дитячим театром Тюза в Києві, вона також почала проводити майстер-класи з дитячого театру в Єврейській публічній бібліотеці Монреаля. Вассерман викладав уроки їдиш і познайомив молодих євреїв Монреаля з їдишомовним театром. Група обдарованої молоді, яку вона зібрала навколо себе, з часом перетворилася на кістяк її дорослої компанії, до якої вона залучила виконавців, щоб сформувати 1956 року їдишську драматичну групу. Її записала фольклористка Рут Рубін.
Монреальський театр їдиш
ред.1958 року вона заснувала те, що сьогодні називається Монреальським їдиш-театром Дори Вассерман. Завдяки підтримці коміка Гратьєна Геліна їй вдалося створити шоу для дорослих і дітей-любителів на мові ідиш.[4] Між 1958 і 1963 роками Вассерман створила багато постановок, зокрема «Ганна Сенес» Аарона Мегеда, «Лотерея» Шолом-Алейхема та «Кідуш Гашем» і «Дядько Мойсей» Шолома Аша. До 1964 року, коли їдиш-театр, як аматорський, так і професійний, зникав у всьому світі, Вассерман вирішила, що її групі необхідно збільшити не лише обсяг репертуару, але й створити постійну сцену. У 1967 році постійним домом для їдиш-театру став нещодавно відкритий Центр мистецтв Саіді Бронфман. У 1968 році почалася співпраця між Вассерман і композитором Елі Рубінштейном, що зробило можливим динамічні, масштабні музичні комедії, які кинули виклик її групі та викликали захоплені відгуки як у публіки, так і у критиків.
Між 1974 і 1988 роками Вассерман працювала з Іцхаком Башевіс-Зінгером, адаптувавши шість його робіт для її театру, серед яких «На дворі мого батька» (1974), «Йентл» (1979), «Гімпель, дурень» (1982) і «Бал» (за мотивами «Джентльмена» Фрамполь) (1988). 1992 року динамічну постановку отримала версія Les Belles Soeurs на їдиш Мішеля Трамбле, що сприяло зміцненню зв'язків із французами Монреаля.
У 1992 році Дора Вассерман була нагороджена найвищою нагородою канадійського уряду для цивільних осіб: Орденом Канади.[5] Вона створила багато класичних творів ідиш і перекладала сучасних авторів, зокрема Мішеля Трамбле. Після інсульту 1996 року вона офіційно передала керівництво Монреальським ідиш-театром своїй дочці Бріні.
Дора Вассерман померла в Монреалі 15 грудня 2003 року.
Хоча Вассерман не дожила до цього, її дочки Елла (яка живе в Ізраїлі) і Бріна (яка живе в Монреалі) допомогли відсвяткувати 50-річчя[6] однойменного досягнення своєї матері.
Посилання
ред.- ↑ а б Dora Wasserman. Jewish Women's Archive (англ.). Процитовано 25 травня 2024.
- ↑ Yiddish theater impresario Dora Wasserman receives Order of Canada.
- ↑ а б DORA WASSERMAN (англійська) . Процитовано 25.05.2024.
- ↑ Une grande dame yiddishtheatre.org [Архівовано 2012-03-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Honours. [недоступне посилання]
- ↑ The Senior Times Monthly - Montreal.
Посилання
ред.- Gail Geltner, Dora Wasserman, Jewish Women Encyclopedia
- Dora Wasserman, The indefatigable founding director of Canada's only Yiddish theatre died at 84.
- Audio field recordings of Dora Wasserman singing various Yiddish songs for Ruth Rubin
Книги
ред.- Jean-Marc Larrue. «Le théâtre yiddish à Montréal» Éditions Jeu, 1996. (фр.)
- Cherney, Elena. “Feisty director refused to let the curtain fall on Yiddish.” National Post, July 9, 1999. (англ.)