Доктрина Лук'янова

Доктрина Лук'янова — неофіційна назва сформульованої головою Верховної Ради СРСР Анатолієм Лук'яновим у 1990 році політичної доктрини. Ця доктрина полягала в тому, що керівництво СРСР для запобігання виходу союзних республік зі складу СРСР проводило політику з формування організованих воєнізованих структур для розпалення та підтримки міжнаціональних конфліктів у регіонах цих республік, де проживало переважно російськомовне населення. Це робилося для того, щоб створити в республіках внутрішній розкол і унеможливити завдяки цьому їх вихід з СРСР. У перелік таких регіонів входили Придністров'я та Гагаузія в Молдові, Абхазія, Аджарія та Південна Осетія в Грузії, Латгалія в Латвії, Принарв'я в Естонії та Віленський край у Литві.[1][2][3][4]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Олег Кашин (20 листопада 2013). Парадокс «доктрины Лукьянова». svpressa.ru (рос.). Свободная пресса. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019. 
  2. Михайло Зиґар (24 липня 2014). Политик Виктор Алкснис: кто планировал межэтнические конфликты в СССР. tvrain.ru (рос.). Дождь. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019. 
  3. Георгій Філін (10 вересня 2014). Сталин и Лукьянов «заминировали» желающих выйти из СССР. versia.ru (рос.). Версия. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019. 
  4. Андрій Ілларіонов (23 серпня 2014). «Доктрина Лукьянова». aillarionov.livejournal.com (рос.). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.