Довжик (Золочівська селищна громада)

село в Україні, у Золочівській селищній громаді Богодухівського району Харківської області України

До́вжик — село в Україні, у Золочівській селищній громаді Богодухівського району Харківської області України. Населення становить 2180 осіб.

село Довжик
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Богодухівський район
Тер. громада Золочівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA63020050170043431
Облікова картка Довжик 
Основні дані
Засноване 1650
Населення 2180
Площа 4,76 км²
Густота населення 457,98 осіб/км²
Поштовий індекс 62250
Телефонний код +380 5764
Географічні дані
Географічні координати 50°12′12″ пн. ш. 35°56′41″ сх. д. / 50.20333° пн. ш. 35.94472° сх. д. / 50.20333; 35.94472
Середня висота
над рівнем моря
127 м
Водойми р. Уди, Рогозянське водосховище, Яр Нетязиш
Відстань до
районного центру
9 км
Найближча залізнична станція Довжик
Місцева влада
Адреса ради 62203, Харківська обл., Богодухівський р-н, селище Золочів, вул. Центральна, буд. 13 А
Карта
Довжик. Карта розташування: Україна
Довжик
Довжик
Довжик. Карта розташування: Харківська область
Довжик
Довжик
Мапа
Мапа

CMNS: Довжик у Вікісховищі

Географія

ред.

Село Довжик лежить на річці Уди (переважно на лівому березі), вище за течією примикає селище Першотравневе, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Маяк. Нижче за течією на річці починається Рогозянське водосховище. Через село проходить залізниця, станції Чорноглазівка ​​і платформа 205 км. На південно-західній стороні від села Яр Нетязиш впадає в річку Уду.

Історія

ред.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Харківського повіту мешкало 1688 осіб (796 чоловічої статі та 892 — жіночої), налічувалось 2129 дворових господарства, існували православна церква, винокурний та цегельний заводи[1].

Станом на 1914 рік село було центром Довжицької волості, кількість мешканців зросла до 2300 осіб[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 94 людини[3].

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Золочівської селищної громади.[4]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Золочівського району, село увійшло до складу Богодухівського району[5].

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 91,06%
російська 7,71%
вірменська 0,55%
інші/не визначилися 0,68%

Пам'ятки

ред.
  • Братська могила радянських воїнів і пам'ятний знак воїнам-односельчанам. Поховано 193 воїни.
  • Пам'ятник Стрижаку П. Г., Герою Радянського Союзу, 1943 р.

Відомі люди

ред.

Уродженцем села є Стрижак Павло Григорович (1922—1944) — Герой Радянського Союзу.

Також тут народився футболіст Іван Калюжний.

Також

ред.

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 265)(рос. дореф.)
  2. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  3. Мартиролог. Харківська область, ст. 835—837 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 18 грудня 2015.
  4. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних