Довгий язик

«Довгий язик» (рос. Длинный язык) — оповідання російського письменника Антона Павловича Чехова, уперше опубліковане в 1886 році.

Довгий язик
Длинный язык
Жанр	оповідання
Форма	оповідання
Автор	Антон Павлович Чехов
Мова	російська
Написано	1886
Опубліковано	1886

Історія публікації та критика

Оповідання А. П. Чехова «Довгий язик» написано у 1886 році, уперше опубліковано в 1886 році в журналі «Осколки» № 39 від 27 вересня з підписом А. Чехонте, яке увійшло до зібрання творів письменника, виданого А. Ф. Марксом. Оповідання було надруковано з цензурними правками, про що свідчить лист Білібіна, колишнього секретаря редакції журналу «Осколки», який писав Чехову: «Цензор зарізав Вам «Довгий язик»!».

А. П. Чехов до 1888 року не був у Криму, а знайомство з обстановкою на курорті він отримав від бесід з В. І. Левітаном, який у 1886 році бував у Чехових в Бабкіно після відпочинку в Криму.

За життя Чехова оповідання перекладалося болгарською, німецькою, норвезькою, сербсько-хорватською та фінською мовами.

Критика не обійшла увагою оповідання. Критик В.В. Білібін у 1886 році писав у листі Чехову: «За „Довгий язик“ схвалюю. Добре». М.К. Михайловський вважав оповідання прикладом ставлення Чехова до ситуацій, у яких немає нічого особливо кумедного. В оповіданні, як писав критик, показаний «безтурботно веселий, благодушний, поверхневий і, якщо завгодно, примирливий сміх» і «нічого крім сміху» не мається на увазі — «лише б було смішно».

Сюжет

Дія оповідання відбувається вдома в Наталії Михайлівни. Вона недавно приїхала з відпочинку в Ялті й розповідає чоловікові Васі, яку вона бачила красу в Криму. Чоловік її уважно слухає й ставить питання. Він поцікавився цінами в Ялті, але дружина сказала, що їй вдалося зняти номер за двадцять рублів на добу на двох з Юлією Петрівною. З нею вони й оглядали природу Криму. У поїздку на гору Ай-Петрі вони брали коня й провідника — татарина на ім'я Маметкул. До неросійських Наталія Михайлівна має упередження, але й подруга, що зображала із себе святу, показала себе з несподіваного боку. Юлія Петрівна під час їхньої поїздки на гору з провідником — татарином прикинулася хворою й закричала: «Ох, ... вмираю! Погано! Не можу далі їхати!» І попросила Наталю Михайлівну з її Сулейманом повернутися в місто й привезти їй на гору бестужівських крапель. Коли Вася став з'ясовувати — хто цей Сулейман, то дружина обурилася, сказавши, що не потерпить підозр. Її Сулейман був слухняним провідником, і вона йому "навіть у найбільш патетичних місцях ...говорила: «А все-таки ти не повинен забувати, що ти тільки татарин, а я дружина статського радника!»

Особливо Наталію Михайлівну обурила Юлія за те, що, коли вона покликала до себе ввечері Маметкула, пасію Юлії, і провела з ним вечір, то раптом примчала Юлія й «зробила їм сцену». Вася висловив думку, що дамам там весело жити. Юлія на це образилася: «Я знаю, про що ти думаєш! Завжди в тебе такі бридкі думки!» Після цього вона замовкла.

Екранізація

У 1966 році розповідь була екранізована короткометражним фільмом режисера Андрія Смирнова. Головні ролі зіграли Микита Михалков і Нонна Терентьєва.

У 2006 році вийшов однойменний короткометражний фільм режисера Катерини Гроховської. У ролі Надійки - Глафіра Тарханова.

Джерела

• Чехов А. П. Длинный язык / А. П. Чехов. Полное собрание сочинений и писем : в 30 т. Сочинения : В 18 т. // АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — Москва : Наука, 1974—1982.
• Voir Dictionnaire Tchekhov, Page 157, Françoise Darnal-Lesné, Édition L’Harmattan, 2010. - ISBN 978 2 296 11343 5.
• La Langue trop longue, traduit par Madeleine Durand et Édouard Parayre, révision de Lily Dennis, Bibliothèque de la Pléiade, éditions Gallimard, 1967. - ISBN 978 2 07 0105 49 6.

Посилання

• А. П. Чехов. Длинный язык [Архівовано 7 травня 2017 у Wayback Machine.]. Оригінальний російський текст.