Вікіпедія

Рогозін Дмитро Олегович

російський політик
(Перенаправлено з Дмитро Рогозін)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рогозін.

Дмитро́ Оле́гович Рого́зін (рос. Рогозин Дмитрий Олегович; нар. 21 грудня 1963, Москва, РРФСР) — російський політик, неонацист, радіоведучий та пропагандист.

Рогозін Дмитро Олегович
рос. Дмитрий Олегович Рогозин
Рогозін Дмитро Олегович
Рогозін Дмитро Олегович
Голова Роскосмосу
24 травня 2018 — 15 липня 2022
Президент Володимир Путін
Попередник Ігор Комаров[en]
Наступник Юрій Борисов
Заступник голови уряду Російської Федерації
23 грудня 2011 — 18 травня 2018
Президент Дмитро Медведєв
Володимир Путін
Прем'єр-міністр Володимир Путін
Віктор Зубков (в. о.)
Дмитро Медведєв
Попередник Сергій Іванов
Наступник Юрій Борисов
Постійний представник Російської Федерації в НАТО
9 січня 2018 — 23 грудня 2011
Президент Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Народився 21 грудня 1963(1963-12-21) (60 років)
Москва, СРСР
Відомий як журналіст, політик, дипломат, депутат Державної Думи РФ
Країна Росія
Alma mater факультет журналістики МДУ (1986) і Q58229230? (1988)
Політична партія «Родіна»
Батько Рогозін Олег Костянтинович
Мати Рогозіна Тамара Василівна
У шлюбі з Серебрякова Тетяна Генадієвна
Діти Рогозін Олексій Дмитрович
Рідня Рогозіна Тетяна Олегівна (сестра)
Релігія православна церква
Нагороди
Підпис
rogozin.ru
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Директор Роскосмосу з 24 травня 2018 року до 15 липня 2022 року[1].

Колишній представник Росії в НАТО, колишній депутат Держдуми Росії. Заступник голови уряду Російської Федерації, відповідальний за військово-промисловий комплекс (2011—2018). Після анексії Криму Росією фігурант санкції, які передбачають заборону на в'їзд в США, Канаду, країни ЄС Швейцарію та Австралію, а також замороження активів, які перебувають на цих країнах.

Деякі оглядачі визначають Рогозіна як російського націоналіста та відвертого нациста[2], у минулому співголову партії «Родіна», котру звинувачували у розповсюджені ксенофобських настроїв в Росії.[3][4]

Фігурант бази даних центру «Миротворець»[5].

Біографія ред.

Освіта ред.

 
Країни, в яких Рогозін під санкціями

Народився 21 грудня 1963 в Москві в родині Рогозіна Олега Костянтиновича та Рогозіної (Прокоф'євої) Тамари Василівни. Батько працював в Міністерстві Оборони СРСР, генерал-лейтенант у відставці, професор, науковий співробітник РАН. Мати, пенсіонерка, у минулому — лікар-стоматолог.

Рогозін вчився в спеціалізованій московській школі № 59 з поглибленим вивченням французької мови, після закінчення котрої поступив на міжнародне відділення факультету журналістики Московського державного університету. У 1985 році протягом 5 місяців був на переддипломній практиці на Кубі, де вивчав методи американської і кубинської пропаганди в засобах масової інформації і кіно. У 1986 році після закінчення університету працював у Комітеті молодіжних організацій (КМО) СРСР під егідою комсомолу.

З серпня 1990 року працював президентом гуманітарно-освітньої спілки «Апріорі». З 1990 по серпень 1993 року був віцепрезидентом акціонерного товариства «РАУ-корпорація». У травні 1990 року Рогозін організував Асоціацію молодих політичних діячів СРСР (з 1991 — Росії) «Форум-90» і двічі обирався її президентом. У лютому 1991 р. вступив в Конституційно-демократичну партію — Партію народної свободи (КДП-ПНС), а в червні того ж року був обраний заступником голови партії. Під час спроби перевороту ГКЧП підтримав президента Єльцина, стояв в оточенні біля Білого Дому.

Політична діяльність ред.

У лютому 1992 року був заступником голови правління Російських народних зборів, заснованих націоналістичними організаціями Росії. У квітні того ж року заснував «Союз відродження Росії», ставши членом його політради. Вже восени 1992 року політрада була перетворена на «Оргкомітет Союзу відродження Росії», а 30 січня 1993 року на установчій конференції Рогозін був обраний одним із співголів Союзу. У березні 1993 став засновником та головою Конгресу російських громад, який мав представляти інтереси російських і російськомовних жителів країн «ближнього зарубіжжя». У 1995 р. від цього конгресу балотувався до Держдуми, але не подолав бар'єр у 5 %. На довиборах в Думу 23 травня 1997 р. балотувався у Воронезькій області і став депутатом, приєднався до фракції «Російські регіони». 23 квітня 1997 р. обраний заступником голови Комітету Держдуми Росії у справах національностей. На наступних виборах у вересні 1999 р. був знову обраний депутатом і у 2000 р. увійшов до складу депутатської групи «Народний депутат»; пізніше того ж року очолював Комітет держдуми з міжнародних справ.

У 2001 р. Рогозін був обраний заступником голови «Народної партії» РФ. Ініціював законопроєкти про визнання незалежності Абхазії, виступав проти співпраці Росії з Радою Європи. Указом президента РФ в липні 2002 р. був призначений спецпредставником президента у Калінінградській області. У 2003 р. вступив до Національно-патріотичного союзу «Родіна» і вже в вересні цього ж року балотувався від цієї партії до Держдуми, був обраний і на засіданні фракції партії висувався кандидатом на посаду віцеспікера думи. У 2004 р. працював у Комітеті держдуми з міжнародних справ. Пізніше, за власним визнанням, перейшов у опозицію до «Єдиної Росії». Дмитра Рогозіна та «Родіну» було жорстко розкритиковано за використання ксенофобських передвиборних рекламних роликів партії — Федерація єврейських громад Росії звинуватила партію у поширенні фашизму в суспільстві, а мер Москви Лужков назвав її чорносотенною. Попри це, партія балотувалася на виборах 2005 р. його батько Олег Костянтинович Рогозін був обраний депутатом від Івановської області.

У 2006 р. проти партії «Родіна» почалася справжня кампанія — її знімали з виборів у регіонах Росії за постановою судів та за порушення виборчого законодавства. Того ж року Рогозін вийшов із складу керівництва партії «Родіна», а в квітні 2007 р. оголосив про створення нової партії «Велика Росія», до якої ввійшли колишні члени «Родіни», «Конгресу російських громад» та ДПНІ. У керівних органах партії Рогозін участі не брав, однак мав намір балотуватися від неї до Державної думи. 9 січня 2008 р. указом Президента Путіна був призначений представником Росії при НАТО у Брюсселі.

23 вересня 2023 року губернатор тимчасово окупованої росіянами Запорізької області Євген Балицький призначив Рогозіна "сенатором"[6][7].

Інциденти ред.

8 травня 2014 року літаку, яким Рогозін летів до тимчасово окупованого Придністров'я, було заборонено перетинати повітряний простір України, і він вимушений був летіти через Болгарію та Румунію[8]. Наступного дня Румунія також закрила для цього літака свій повітряний простір через введення персональних санкцій з боку Європейського союзу, а сам Рогозін заявив, що наступного разу летітиме на Ту-160, а також додав, що вилітає попри заборону. Літак і справді перетнув кордон України, але за деякий час він повернувся до Кишинева[9], що відбулось, за інформацією російських ЗМІ, за допомогою двох українських МіГ-29[10]. Згодом також рейсовим літаком повернулись й інші представники делегації Російської Федерації[11].

21 грудня 2022 року під час святкування власного дня народження Дмитро дістав поранення в ресторані «Шеш-беш» у окупованому Донецьку, нібито після обстрілу з боку України.[12]

Санкції ред.

17 березня 2014 року щодо Рогозіна, серед інших російських і українських політиків, були введені санкції за публічні заклики до анексії Криму, які передбачають заборону на в'їзд до США, Канади, країн ЄС, Швейцарії та Австралії, а також арешт активів, які перебувають на територіях цих країн.[13] Рогозін заявив, що ні рахунків, ні нерухомості за межами Росії не має.[14]

29 грудня 2015 року СБУ оголосила Рогозіна персоною нон грата в Україні, йому заборонили в'їзд до країни.[15]

З 21 червня 2018 року Рогозін знаходиться в санкційному списку України.[16][17]

Наприкінці жовтня 2018 року НАСА запросило Рогозіна відвідати США. Це було спробою зберегти відносини, проте під тиском критики з боку сенаторів на початку січня 2019 року директор Джим Брайденстайн скасував візит.[18][19]

Примітки ред.

  1. ↑ Путін звільнив віце-прем'єра по оборонці і призначив його замість Рогозіна. Українська правда (українською) . 15 липня 2022. Процитовано 15 липня 2022.
  2. ↑ Юрій Фельштинський: Інтерв'ю «Каспаров.ру» 6.08.2014
  3. ↑ Дмитрий Рогозин — его превосходительство националист.
  4. ↑ Марк Урнов: 'В России существует опасность сползания к фашизму'
  5. ↑ Центр «Миротворець»: Рогозін Дмитро Олегович
  6. ↑ Рогозіна зробили "сенатором" окупованої Запорізької області. РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 вересня 2023.
  7. ↑ Дмитрий Рогозин стал сенатором от аннексированной Запорожской области. Meduza (рос.). Процитовано 27 вересня 2023.
  8. ↑ Російському віце-прем'єру заборонили летіти до Молдови через Україну. ТВі. 08.05.2014.
  9. ↑ Румунія закрила свій повітряний простір для російського чиновника. [Архівовано 2014-05-17 у Wayback Machine.] ТВі. 09.05.2014.
  10. ↑ Украина принудительно посадила борт с Мединским при помощи двух МиГ-29. РИА Новости. 09.05.2014. (рос.)
  11. ↑ Самолёт с российскими политиками, которых ранее не пропустили через воздушное пространство Украины, приземлился в Москве. RT. 09.05.2014. (рос.)
  12. ↑ Рогозін і так званий “глава уряду ДНР” поранені в Донецьку. Українська правда (укр.). Процитовано 23 грудня 2022.
  13. ↑ COUNCIL IMPLEMENTING REGULATION (EU) 2020/398 of 13 March 2020 implementing Regulation (EU) No 269/2014 concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine.
  14. ↑ Рогозин посмеялся в Twitter над санкциями со стороны США // НТВ.Ru. web.archive.org. 19 березня 2014. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 14 травня 2023.
  15. ↑ В Украину запретили въезд евродепутату и прострелившему себе ногу Рогозину. Апостроф (рос.). Процитовано 14 травня 2023.
  16. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №176/2018 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  17. ↑ РОГОЗІН Дмитро Олегович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 14 травня 2023.
  18. ↑ King, Ledyard. Facing blowback, NASA chief withdraws invite to Russian official sanctioned by US. USA TODAY (амер.). Процитовано 14 травня 2023.
  19. ↑ NASA administrator rescinds invitation to Russian counterpart after backlash on Capitol Hill.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рогозін_Дмитро_Олегович&oldid=42296559