Димитрій Кантемир
Димитрій Кантемир (Dimitrie Cantemir, 26 жовтня 1673, Молдовське князівство — 21 серпня 1723, Дмитрівка, Російська імперія) — молдовський і російський державний діяч, науковець, композитор і письменник. Господар Молдовського князівства (1693, 1710—1711), Світлійший князь Російської імперії (1711) та Священної Римської імперії (1723), російський сенатор (1721), таємний радник (1722). Батько князя Антіоха Кантемира та княжни Марії Кантемир.
| Димитрій Кантемир рум. Dimitrie Cantemir | |
.jpg) | |
| Народження: |
26 жовтня 1674[1][2][…] Дімітріє-Кантемір, Ținutul Fălciud, Молдовське князівство |
|---|---|
| Смерть: |
21 серпня (1 вересня) 1723[3][4][5] (48 років) Дмитровськ, Севський повітd, Севська провінція, Київська губернія, Російська імперія |
| Національність: | Румуни[6][7] |
| Країна: | Молдовське князівство і Російська імперія |
| Освіта: | Велика школа нації |
| Рід: | Cantemireștid |
| Батько: | Константин Кантемир[8] |
| Мати: | Ana Bantășd |
| Шлюб: | Anastasia Ivanovna Trubetskayad і Casandra Cantacuzinod |
| Діти: | Ekaterina Dmitrievna Golitsynad, Maria Dimitrievna Cantemirovnad, Кантемир Антіох Дмитровичd[9][10][…] і Șerban Cantemird |
|
| |
|
| |
Життєпис ред.
Син Константина Кантемира, Димитрій Кантемир був вихований при дворі в Яссах. У дитинстві навчився грецької, латини та слов'янських мов. З раннього віку мав дуже добру пам'ять.
Між 1687 і 1717 роками перебував у вигнанні в Істанбулі, де навчився османської мови, вивчав історію Османської імперії в Грецькій академії, де також компонував музику. У 1693 році на короткий час посів місце свого батька як господар Молдовського князівства, але тоді османи віддали перевагу Костянтину Дуці.
Лише 1710 року він знову став господарем. Приєднався до Петра І в російсько-турецькій війні 1710—1713 років, підписавши з ним таємну угоду в Луцьку, згідно з якою Молдова приймала московський сюзеренітет.
Після османської перемоги в битві під Стенілешті Кантемир знайшов прихисток у Московії. Йому надали титул князя Петро І і Карл VI (імператор Священної Римської імперії). Від московського царя одержав у володіння землі на Слобожанщині (у нинішній Харківській області).
Діти Димитрія Кантемира також відіграли важливу роль в історії Російської імперії.
Культурна та наукова діяльність ред.
Кантемир знав одинадцять мов. Написав низку історичних і філософських праць. Найголовніша історична праця — «Хроніка піднесення і занепаду Оттоманської імперії», яка, перекладена німецькою та французькою мовами, залишалася класичною до середини XIX століття. Був обраний членом Берлінської академії наук.
Працював також як композитор і теоретик османської музики («Книга науки музики», 1703—1704). Написав латинською мовою важливий географічний і соціально-економічний твір про Молдовське князівство — «Опис Молдови» (1714—1716). Створив перший румунськомовний роман «Ієрогліфічна історія» (1704—1705, опубл. 1883).
Вшанування ред.
- Зображений на придністровській купюрі 2000 року;
- Ім'ям Димитрія Кантемира названо Християнський університет у Румунії (Бухарест);
- В СРСР 1973 року було випущено поштову марку до 300-річчя від дня народження Д. Кантемира.
Примітки ред.
- ↑ а б M. G. Cantemir // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 5. — P. 209.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Сорока И. А. Кантемир // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1966. — Т. 3. — С. 373–374.
- ↑ http://www.ghika.net/Familles/Cantemir/Cantemir_01.pdf
- ↑ http://genealogy.euweb.cz/balkan/cantemir.html
- ↑ https://www.academia.edu/19347848
- ↑ https://www.proquest.com/docview/1282261301
- ↑ Кантемир, Константин Федорович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIV. — С. 317.
- ↑ Р. Сементковский Кантемир, Антиох Дмитриевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIV. — С. 314–317.
- ↑ В. Р—в Кантемир, Дмитрий Константинович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIV. — С. 317.
Джерела ред.
- Огуй О. Д. Кантемір Дмитро Костянтинович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 84. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Густерин П. В. Первый российский востоковед Дмитрий Кантемир / First Russian Orientalist Dmitry Kantemir. М.: Восточная книга, 2008.
- Сербіна Н. Ф. Кантемір Дмитро Костянтинович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Кантемір [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Кантемір Дмитро [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 591. — 1000 екз.
Посилання ред.
- Влад Йовіце. Димитрій Кантемир. Переклад і коментарі – Василь Білоцерківський (укр.)
- Genealogy of the Cantemir family [Архівовано 27 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
- Music of Cantemir (Golden Horn Records)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Димитрій Кантемир