Димшиць Едуард Олександрович
Едуард Олександрович Ди́мшиць (нар. 4 травня 1960, Ромни) — український мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства з 1993 року; член Спілки радянських художників України з 1988 року. Заслужений діяч мистецтв України з 2008 року.
| Димшиць Едуард Олександрович | |
|---|---|
| Народився |
4 травня 1960 (63 роки) Ромни, Сумська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | мистецтвознавець, художник, колекціонер |
| Alma mater | Київський державний художній інститут (1982) |
| Заклад |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Київська обласна організація Національної спілки художників України |
| Науковий ступінь | кандидат мистецтвознавства (1993) |
| Вчителі |
Білецький Платон Олександрович Заварова Ганна Володимирівна і Владич Леонід Володимирович |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Народився 4 травня 1960 року у місті Ромнах Сумської області (нині Україна). 1982 року закінчив Київський художній інститут, де навчався, зокрема, у Платона Білецького, Ганни Заварової, Леоніда Владича[1].
Продовжив навчання в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Академії наук УРСР[1], де в подальшому став працювати старшим науковим співробітником у відділі образотворчого мистецтва. Упродовж 1991—1996 років очолював Картинну галерею «Градобанку»; з 2000 року обіймає посаду заступника голови секції мистецтвознавства та художньої критики Київської організації Національної спілки художників України.
Мешкав у Києві в будинку на вулиці Симиренка, № 23[2] та у будинку на вулиці Великій Житомирській, № 40[3].
Наукова діяльність, творчість ред.
Вивчає українське образотворче мистецтво XIX—XX століття, корпоративні колекції, займається проведенням художніх виставок. Автор значної кількості альбомів, каталогів, наукових статей, зокрема:
- «Олександр Богомазов» (1991);
- «Живописна пластика» (1993);
- «Натюрморт в українському живопису ХХ століття» (1993);
- «Живописний заповідник: Альбом» (1995);
- «100 творів з колекції К. І. Григоришина» (2004);
- ««Василь Чекригін» (2005).
Автор живописних творів[1]:
- «Свічка, книги та годинник. Гімн Часу» (1980);
- «Натюрморт з розрізаним кавуном» (1980);
- «Натюрморт з африканською маскою» (1980).
Веде консультаційну діяльність і збирає власну колекцію творів періоду нонконформізму[4].
Примітки ред.
- ↑ а б в Димшиць Едуард Олександрович / Ромен. Літературно-історичний альманах.
- ↑ Димшиць Едуард Олександрович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 43.
- ↑ Димшиць Едуард Олександрович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 153.
- ↑ Димшиц Едуард / Мітєц. Сучасне мистецтво України.
Література ред.
- І. М. Блюміна. Димшиць Едуард Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.