Джордж Ґорінг, 1-й граф Норвіч

англійський політик

Джордж Ґорінг (англ. George Goring; 28 квітня 1585 — 6 січня 1663) — військовий та державний діяч, дипломат королівства Англії та Шотландії, відомий дотепник.

Джордж Ґорінг, 1-й граф Норвіч
Народився 28 квітня 1585(1585-04-28)
Помер 6 січня 1663(1663-01-06) (77 років)
Брентфорд, Гаунслоу, Великий Лондон, Англія
Країна Flag of England.svg Королівство Англія
Діяльність політик
Alma mater Sidney Sussex Colleged
Учасник Громадянська війна в Англії
Членство Useless Parliamentd, 4th Parliament of King James Id і 2nd Parliament of King Charles Id
Посада член Палати громад у Парламенті Англіїd, член Парламенту 1621-1622d[1], Member of the 1624-25 Parliamentd[1], Member of the 1625 Parliamentd[1] і Member of the 1626 Parliamentd[1]
Батько George Goringd
Мати Anne Dennyd[2]
У шлюбі з Mary Nevilled
Діти Charles Goring, 2nd Earl of Norwichd, George Goring, Lord Goringd, Lady Elizabeth Goringd[2], Lady Catherine Goringd[2], unknown daughter Goringd[2] і unknown daughter Goringd[2]

ЖиттєписРедагувати

Походивз англійського шляхетського роду з Сассексу. Син Джорджа Ґорінга з Герстпірпойнт і Овінґдіна та його Анни Денні. Народився 1585 року. У 1600 році він закінчив коледж Сідні Сассекс у Кембридзькому університеті. Припускють, що провів деякий час у Фландрії. Він був посвячений в лицарі в 1608 році. Призначаєтсья камергером двору принца Генріха Вельського. Після смерті останнього у 1612 року опинився в почті спадкоємця Карла.

У 1621 році він був обраний членом парламенту від Льюїса. У 1623 році стає лицарем-маршалом. Він був переобраний депутатом від Льюїса в 1624, 1625, 1626 і 1628 роках. 1625 року після сходження на трон принца Карла отрмиав доручення почати перемовини з французьким королем Людовиком XIII щодо шлюбу англійського короля з його донькою. За успішне виконання завдання стаєвіцекамергером королеви Генрієтти-Марії. У 1628 році отримає титул бароеа. У 1639 році він став членом Таємної ради і віцекамергером королівського хаусхолда (власного володіння).

З 1642 року після почтаку війни з парламентом зберіг вірність королю Карлу I. Очолив королівських йоменів (пішу охорону). Того ж року він поїхав з королевою Генрієттою Марією до Нідерландів, щоб зібрати гроші для короля, а восени наступного року він шукав зброї та грошей у кардинала Мазаріні в Парижі. В січні 1644 року парламент звинуватив Ґорінга в державній зраді за перевоини з Францією. У листопаді 1644 року він отримав титул графа Норвіча, який залишався вакантним після смерті 1637 року вуйка Едварда Денні. Залишався за кордоном до 1647 року. В цей часрішенням парламенту був позбавлений титулів та володінь.

Брав участь у Другій громадянській війні 1648 року. Після тривалої облоги був змушений беззастережно здатися в Колчестері Томасу Ферфаксу і Генрі Айртону. У листопаді 1648 року був засуджений палатою общин до вигнання, але наступного місяця це рішення було скасовано. 6 березня 1649 року рішенням нового суду отримав смертний вирок, але прохання про прохання про помилування відправив до парламенту, і життя Норвіча було врятовано завдяки вирішальному голосу спікера. Незабаром після звільнення з в'язниці в травні він приєднався до почту Карла Стюарта, де став керувати його охороною.

1660 року брав участь у перемовинах з генералом Джорджем Монгом щодо відновлення монархії. Слідом за реставрацією династії став капітаном королівської гвардії (роти йоменів у 200 осіб) та 1662 року очолював церемоніал прийму в Лондоні королеви Катерини Португальської. Восени того ж року пішов у відставку, йому було призначено пенсіон в 2 тис. стерлінгів фунтів на рік (в 2 рази більший за зарплатню капітана гвардії). Помер у Брентфорді 1663 року.

РодинаРедагувати

Дружина — Марія, донька Едварда Невілла, 8-го барона Бергавенні

Діти:

  • Єлизавета (д/н—1687), дружина Вільяма Бреретона, 2-го барона Бреретона
  • Катерина, дружина сераЕдварда Скотта з Скотс-Холлу
  • Люсі, дружина сера Дру Діна
  • Діана, жружина: 1) Томаса Коверта з Слогема, 2) Джорджа Портера
  • Джордж (1608—1657)
  • Чарльз (бл. 1615—1671), 2-й граф Норвіч

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г The History of Parliament
  2. а б в г д Lundy D. R. The Peerage

ДжерелаРедагувати

  • Burke, Sir Bernard, The General Armory, London, 1884, p.413
  • Michael Braddick, God's Fury, England's Fire: A New History of the English Civil Wars, London, Allen Lane, 2008, pp545-548