Катерина Браганса (порт. Catarina de Bragança; 25 листопада 1638 - 31 грудня 1705) була королевою Англії, Шотландії та Ірландії з 1662 по 1685 рік, дружина короля Карла II. Донька короля Жуана IV, який став першим королем Португалії з дому Браганса в 1640 році після повалення правління іспанських Габсбургів над Португалією. Катерина була регентом Португалії під час відсутності брата у 1701 р. та протягом 1704-1705 рр. після повернення на батьківщину.

Катерина Браганса
Catherine of Braganza by Gennari.jpg
Народилася 25 листопада 1638(1638-11-25)[1][2][3]
Віла-Вісоза або Ducal Palace of Vila Viçosad, Nossa Senhora da Conceição e São Bartolomeud, Віла-Вісоза[4][5]
Померла 31 грудня 1705(1705-12-31)[1][2][3] (67 років)
Лісабон, Королівство Португалія або Palácio da Bempostad, Арроюш, Лісабон, Королівство Португалія[4][6]
Поховання монастир Сан-Вісенте-де-Фораd, Монастир єронімітів і Pantheon of the House of Braganzad
Країна Flag Portugal (1495) alternative.svg Королівство Португалія
Flag of England.svg Королівство Англія
Національність Portuguese in the United Kingdomd
Діяльність регент
Знання мов португальська[7]
Титул консорт-королева
Посада регент
Конфесія Римо-католицька церква і католицтво
Рід Браганський дім і Стюарти
Батько Жоао IV[3]
Мати Luisa de Guzmánd[3]
Брати, сестри  • Педру II, Teodósio, Prince of Brazild, Афонсу VI і Joana, Princess of Beirad
У шлюбі з Карл II[3]
Діти unnamed child1 Stuartd[8], stillborn child2 Stuartd[8] і stillborn child3 Stuartd[8]
Coat of Arms of Catherine of Braganza.svg

Вона не породила спадкоємців для короля Англії, переживши три викидні. [9] Її чоловік тримав багато коханок, з яких найбільше відома Варвара Палмер, яку Катерина змушена була прийняти як одну зі своїх дам. [10] Своїми коханками Карл народив численних позашлюбних нащадків, яких він визнав.

Катерині приписують введення в Англії культури чаювання, яке тоді було широко поширене серед португальської знаті.

Раннє життя та родинаРедагувати

 
Інфанта Катерина Португальська Дірк Стоп, 1660–1661

Катерина народилася в герцогському палаці Віла Вісоша, як друга дочка Жуана, 8-го герцога Браганса та його дружини Луїзи де Гусман. [11] Після війни за реставрацію в Португалії 1 грудня 1640 р. її батько був визнаний королем Португалії Жуаном IV. З новим становищем свого батька як одного з найважливіших монархів Європи Катерина стала об'єктом женихання для європейських королів, і її пропонували Хуана Хосе Австрійського, Франсуа де Бурбон-Вандома, Людовика XIV та Карла II. Останній був розглянутий через те, що після розгляду Піренейського договору 1659 р. такий шлюб слугував важливим чинником для укладання союзу між Португалією та Англією. Незважаючи на постійну боротьбу країни з Іспанією, Катерина пережила щасливе дитинство у Лісабоні .

ШлюбРедагувати

 
Катерина Браганца відправляється з Лісабону з Палацової площі 23 квітня 1662 року

Переговори про шлюб розпочалися ще під час правління короля Карла I, а 23 червня 1661 року, незважаючи на протидію Іспанії, шлюбний договір було підписано. Англія отримала в придане Танжер (у Північній Африці) та Сім островів Бомбея (в Індії), торгові привілеї в Бразилії та Ост-Індії, релігійну та комерційну свободу в Португалії та два мільйони португальських крон (близько 300 000 фунтів стерлінгів). Натомість Португалія отримала британську військову та військово-морську підтримку, що виявилося вирішальним у її боротьбі проти Іспанії. [12]

Катерина прибула до Портсмуту ввечері 13–14 травня 1662 р. але Карл не відвідував її до 20 травня. Наступного дня подружжя одружилося в Портсмуті на двох церемоніях - католицькій, що проводилася в таємниці, після чого проводилася державна англіканська служба.

30 вересня 1662 року подружня пара в'їхала до Лондона у складі великої процесії, в яку входили португальська делегація та багато придворних. Її супроводжували менестрелі і музиканти, що грали на шоломіях і португальських волинках, оскільки ті були улюбленими інструментами нової королеви. Процесія тривала по великому мосту, що був спеціально спроектований та побудований на цей випадок, який вів у палац, де їх чекала Генрієтта Марія, королева-мати, разом дворянами. Після цього відбувались бенкети та феєрверки. На момент одруження їй було двадцять три.

Катерина вагітніла і мала викидні як мінімум три рази. Під час важкої хвороби в 1663 році вона марила, що вона народила. Карл потішив її, сказавши їй, що вона справді народила двох синів і дочку. Королівські радники закликали монарха розлучитися, сподіваючись, що нова дружина буде протестантською і плодючою - але Карл відмовився. Це в кінцевому підсумку призвело до того, що проти неї зговорилися придворні. [9] Протягом свого правління Карл твердо відкидав ідею розлучитися з Катериною, і вона залишалася вірною Карлу протягом усього їхнього шлюбу.

Катерина не була особливо популярна серед англійців, так як вона була римо-католичкою.[9] Також вона мала труднощі із-за мовного бар'єру. Незважаючи на те, що її труднощі з англійською мовою зберігалися, з плином часу несприйняття португальської Інфанти зменшилося. Вона любила грати в карти і шокувала побожних протестантів, граючи по неділях. Насолоджувалася танцями і з великим задоволенням організовувала маскаради. Мала любов до пікніків, риболовлі та стрільби з лука. У 1670 р., у поїздці до Одлі Енду зі своїми дами, Катерина відвідувала сільський ярмарок, переодягнена у сільську діву. Але незабаром її виявили, через нестандартний одяг та вимову,[13] і великий натовп людей змусив їх поспішно тікати. [14] В 1664 році її улюблений живописець Джейкоб Гуйсманс, фламандський католик, намалював її як святу Катерину. [15]

Кетрін зомліла, коли Карл презентував їй свою офіційну коханку, Барбару Палмер. Карл наполіг на тому, що зробить Леді Палмер дамою в опочивальні Катерини.[16] Після цього випадку Катерина припинила проводити час з королем, заявляючи, що вона краще повернеться в Португалію. На це Карл звільнив майже всіх придворних Катерини, після чого вона перестала чинити опір, однак надалі вона брала участь дуже мало в придворному житті і діяльності.[17]

Пізніше життя і смертьРедагувати

 
В Португалії, Катерина провела решту свого життя в якості наставника для свого племінника, принца Джона.

Карл тяжко захворів у 1685 році. Коли він лежав, помираючи, він попросив прийти Катерину, але вона надіслала повідомлення, в якому просила пробачення, якщо вона образила за його все життя. Він відповів: "О, бідна жінка! Вона просить пробачення? Прошу її всім серцем; передайте їй таку відповідь." [18]

СпадщинаРедагувати

Катерина приписують введення чаювання у Великій Британії, хоча Семюель Пепіс згадує чай вперше у своїй щоденниковому запису від 25 вересня 1660 року, до Катерини і її шлюбу з Карлом. Більш ймовірно, що вона популяризував напій, який був незвичним у Великій Британії на той час.[19][20] Окрім чаю, її приїзд популяризував такі товари, як тростина, лак, бавовна і фарфор.[21]

Квінз, в Боро в Нью-Йорку, був нібито названий на честь Катерини Браганса, оскільки вона була королевою, коли округу Квінз був заснований в 1683 році. [22][23][24] Однак, немає ніяких історичних свідоцтв, що Квінз назвали в її честь.[25]

Кетрін-стріт, раніше Бріджеса-стріт у центрі Лондона, названа на честь її.[26]

Шлюб Катерини був важливим моментом для подальшої історії Індії і Британської імперії, хоча королева особисто мала мало спільного з ними. Незабаром після того як Сім островів Бомбея як частина приданого потрапила Карлу II, він віддав їх до Ост-Індської компанії, яка перенесла туди своє представництво – в результаті в Бомбей/Мумбаї починає розвиватися, щоб стати одним з найбільших міст Індії.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б в г д Kindred Britain
  4. а б http://www.englishmonarchs.co.uk/stuart_29.html
  5. http://www.unofficialroyalty.com/category/formermonarchies/portuguese-royals/
  6. http://h2g2.com/approved_entry/A2998461
  7. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  8. а б в Lundy D. R. The Peerage
  9. а б в Kenneth J. Panton; Kenneth John Panton (24 February 2011). Historical Dictionary of the British Monarchy. Scarecrow Press. с. 90–91. ISBN 978-0-8108-5779-7. Процитовано 15 July 2012. 
  10. Herman, (2005)
  11. Laufer, (1999)
  12. Wynne, S. M. (2004). Catherine (1638–1705). Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/4894. Процитовано 4 June 2012.  (необхідна підписка або членство у публічній бібліотеці Сполученого Королівства)
  13. Watkins, Sarah-Beth (2017-04-28). Catherine of Braganza: Charles II's Restoration Queen (en). John Hunt Publishing. ISBN 978-1-78535-570-7. 
  14. HMC 6th Report (Sir H. Ingilby) (London, 1877), pp. 367-8.
  15. Heidi Murphy. Biographies of Great Men & Women of England, Wales and Scotland. Britannia.com. Архів оригіналу за 13 December 2013. Процитовано August 21, 2016. 
  16. Herman, (2005)
  17. Herman, (2005)
  18. Laufer, (1999)
  19. "Catherine of Braganza", UK Tea Council. Retrieved 1 March 2013
  20. Martin, Laura C (2007). Tea: the drink that changed the world. Catherine of Braganza: Tuttle Publishing. с. 120–123. ISBN 0-8048-3724-4. 
  21. Thomas, Gertrude Z. (1965). Richer than spices; how a royal bride's dowry introduced cane, lacquer, cottons, tea, and porcelain to England, and so revolutionized taste, manners, craftsmanship, and history in both England and America. New York: Knopf. 
  22. Adrian Room (2006). Placenames of the World: Origins and Meanings of the Names for 6,600 Countries, Cities, Territories, Natural Features, and Historic Sites. McFarland. с. 308. ISBN 978-0-7864-2248-7. Процитовано 15 July 2012. 
  23. Jason D. Antos (14 January 2009). Queens. Arcadia Publishing. с. 12. ISBN 978-0-7385-6308-4. Процитовано 15 July 2012. 
  24. Jane Mushabac; Angela Wigan; Museum of the City of New York (1 January 1999). A Short and Remarkable History of New York City. Fordham Univ Press. с. 19. ISBN 978-0-8232-1985-8. Процитовано 15 July 2012. 
  25. More, James F. (2003). The History of Queens County. Ontario: Global Heritage Press. с. 13–14. ISBN 978-1894378789. 
  26. The London Encyclopaedia (вид. reprint). Macmillan. 1992. с. 130.