Вікіпедія

Джон Стюарт, 3-й граф Б'ют

Джон Стюарт, 3-й граф Б'ют (англ. John Stuart, 3rd Earl of Bute, 25 травня 1713 — 10 березня 1792) — шотландський дворянин та британський державний діяч, 7-й прем'єр-міністр Великої Британії (з 1762 до 1763 року), перший шотландець на посту прем'єр-міністра після акту про Союз 1707 року.

Джон Стюарт
John Stuart, 3rd Earl of Bute
Джон Стюарт
Джон Стюарт
Прапор
Прапор
 7-й Прем'єр-міністр Великої Британії
26 травня 1762 — 8 квітня 1763
Монарх: Георг III
Попередник: Томас Пелем-Голлс
Наступник: Джордж Ґренвілл
 
Народження: 25 травня 1713(1713-05-25)[1][2][…]
Parliament Squared, Единбург, Велика Британія[4]
Смерть: 10 березня 1792(1792-03-10)[1][2][…] (78 років)
Grosvenor Squared, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Королівство Велика Британія
Поховання: Ротсей
Країна: Королівство Велика Британія
Релігія: Шотландська єпископальна церква
Освіта: Лейденський університет і Ітонський коледж
Партія: Торі
Рід: Marquess of Buted
Батько: James Stuartd[5]
Мати: Lady Anne Campbelld[3][5]
Шлюб: Mary Stuart, Countess of Buted[5]
Діти: John Stuart, 1st Marquess of Buted[5], James Stuart-Wortley-Mackenzied[5], Charles Stuartd[5], William Stuartd[5], Louisa Stuartd[5], Frederick Stuartd, Lady Mary Stuartd[3], Anne Stuartd[3][5], Jane Stuartd[3][5], Lady Caroline Stuartd[3][5] і Lady Augusta Corbettd
 
Наукова діяльність
Наукова сфера: Ботаніка
Нагороди:
орден Підв'язки

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

ред.

Джон Стюарт 3-й граф Б'ют — представник однієї з молодших гілок дому Стюартів (так звані Стюарти з Б'юта), був близьким родичем клану Кемпбелл, його мати була дочкою Арчібальда Кемпбелла, 1-го герцога Аргайл. Після смерті свого батька, Джеймса Стюарта, 2-го графа Б'юта, у 1723 році Джон стає новим правителем графства Б'ют, названого на честь однойменного острова (шотл. гел. Eilean Bhòid)[6].

У період з 1720 до 1728 року Джон навчався в Ітонському коледжі, потім, з 1728 до 1732 року — у Лейденському університеті (Нідерланди), після завершення якого отримав ступінь з цивільного та публічного права.

24 серпня 1736 року Джон Стюарт одружився з Мері Вортлі Монтегю, дочкою Едварда й Мері Вортлі Монтегю.

У 1737 році Джон Стюарт був обраний представником шотландських перів, але оскільки Джон не займався у палаті лордів активною діяльністю, представником його у 1741 році не переобрали. Згодом Джон Стюарт повернувся до Шотландії, де упродовж кількох років, займався управлінням своїми володіннями й ботанікою.

Після якобітського повстання 1745 року Б'ют переїхав у Вестмінстер (Лондон), де за два роки познайомився з Фредериком Луїсом, принцом Уельським, і став його найближчим сподвижником. Після смерті Фредерика у 1751 році, Джон Стюарт залишається вихователем його сина — Георга Вільгельма Фредерика, й радником родини при регенті — вдові Фредерика, Августі Саксен-Готській, про таємний зв'язок якої з графом Б'ют ходили необґрунтовані чутки.

Прем'єр-міністр

ред.

Коли у 1760 році Георг став королем Великої Британії, Джон Стюарт мав на свого учня чималий вплив. Б'ют, будучи прибічником партії торі, виховував у цих самих принципах Георга, в результаті чого, з перших днів свого правління, Георг III наважився зламати силу візької партії. В результаті на пост голови уряду було призначено Джона Стюарта[6].

Дії Стюарта на посту прем'єр-міністра відомі введенням додаткових податків, зокрема Білль про сидр (англ. Cider Bill) 1763 року. Вважається, що під час Семирічної війни Стюарт проводив таємні перемовини з французами[7]. Після укладення Паризької мирної угоди 1763 року Джон Стюарт, граф Б'ют під тиском візької опозиції та в результаті широкого невдоволення мас його податковою політикою був змушений піти у відставку. При цьому Б'ют залишався у палаті лордів аж до 1780 року.

Решту життя Джон Стюарт провів у своєму маєтку в Гемпширі на півдні Англії, де знову повернувся до своїх досліджень з ботаніки. До того ж Б'ют зайнявся меценатством, він покровительствував письменникам і художникам, серед яких були Семюел Джонсон, Тобіас Смоллетт, Роберт Адам, Вільям Робертсон і Джон Гілл[8].

Джон Стюарт, 3-й граф Б'ют помер 10 березня 1792 року, й був похований у Розесеї, на острові Б'ют.

Родина

ред.

У Джона Стюарта й Мері Вортлі Монтегю було дев'ять дітей, з них чотири сина і п'ять дочок:

  • Мері (1741—1824); з 1761 дружина Джеймса Лоутера (англ. James Lowther, у подальшому 1-го графа Лонсдейла (англ. the 1st Earl of Lonsdale).
  • Джон (1744—1814), 1-й маркіз Б'ют.
  • Анна (1745—?), з 1764 року дружина лорда Вакворта, у подальшому 2-го герцога Нортумберленда.
  • Джеймс Арчібальд (1747—1818).
  • Джейн (1748—1828), з 1768 року дружина Джорджа Макартні, у подальшому 1-го графа Макартні.
  • Чарльз (1753—1801).
  • Вільям (1755—1822).
  • Кароліна (1756—1813), з 1778 року дружина Джона Довсона (англ. John Dawson, у подальшому 1-го графа Портерлінгтона (англ. the 1st Earl of Portarlington.
  • Луїза (1757—1851).

Примітки

ред.
  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в г д е ж Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ https://www.gov.uk/government/history/past-prime-ministers/john-stuart-3rd-earl-of-bute
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м Kindred Britain
  6. ↑ а б John Stuart, 3rd Earl of Bute (англійською) . NNDB. Архів оригіналу за 7 листопада 2011. Процитовано 31 грудня 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  7. ↑ [1][недоступне посилання з липня 2019]
  8. ↑ John Stuart, 3rd Earl of Bute (англійською) . Nation Master. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 1 січня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
Попередник
Томас Пелем-Голлс 		7-й Прем'єр-міністр Великої Британії
1762-1763 		Наступник
Джордж Ґренвілл
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Стюарт,_3-й_граф_Б%27ют&oldid=43797251