Джозеф Лармор

ірландський фізик

Джо́зеф Лармор (англ. Sir Joseph Larmor; 11 липня 1857, Магераголл, графство Антрім, Північна Ірландія — 19 травня 1942, Голівуд, графство Даун, Північна Ірландія) — ірландський фізик-теоретик і математик, член Лондонського королівського товариства (1892), у 1912—1914 — його віце-президент.

Джозеф Лармор
англ. Joseph Larmor
Joseph Larmor.jpeg
Народився 11 липня 1857(1857-07-11)[1][2][…]
Белфаст
Помер 19 травня 1942(1942-05-19)[4][1][…] (84 роки)
Holywoodd, Даун, Північна Ірландія, Велика Британія
Поховання Holywood Prioryd
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність математик, фізик, політик, викладач університету
Alma mater коледж Святого Джонаd (1880)[2], Королівський університет Белфаста (1877)[2] і Кембриджський університет[5]
Галузь фізика
Заклад Кембриджський університет[2] і Ірландський національний університет[2]
Посада Член 31-го Парламенту Сполученого Королівстваd[6] і Член 30-го Парламенту Сполученого Королівстваd[6]
Ступінь магістр мистецтв[d]
Науковий керівник Едвард Раус
Аспіранти, докторанти Sydney Chapmand[5], Robert Schlappd[5], Kwan-ichi Terazawad[5], Robert "Robin" Schlappd[5] і David Burnettd[5]
Членство Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія деї Лінчеї і Національна академія наук США
Відомий завдяки: перетворення Лоренца
ларморова частота
Нагороди

CMNS: Джозеф Лармор у Вікісховищі

Біографічні даніРедагувати

Джозеф Лармор народився 11 липня 1857 року в сім'ї Г'ю Лармора, власника крамниці у Белфасті та Анни Райт[7]. Навчався у Королівській гімназії (англ. Royal Belfast Academical Institution), закінчив Королівський університет у Белфасті (1877) та коледж Кембриджського університету (1879).

У 1880—1885 роках — викладав фізику Королівському коледжі Голуей, з 1885 до 1932 працював у Кембриджському університеті (з 1903 — лукасівський професор математики).

Наукові праці стосуються електродинаміки рухомих тіл, термодинаміки, магнетизму, вивчення структури атома.

1897 року Лармор опублікував формули релятивістських перетворень координат і часу[8] (зараз відомі як перетворення Лоренца) і формулу додавання швидкостей, за два роки до Г. Лоренца і за вісім років до А. Ейнштейна[9].

Його монографія «Ефір і матерія» (1900)[10] відіграла значну роль у розвитку електродинаміки.

Лармор першим почав розробляти електронну теорію діамагнетизму. У 1895 відкрив прецесію електрона, що обертається в зовнішньому магнітному полі (прецесія Лармора).

Помер 19 травня 1942 року в Голівуді (графство Даун, Північна Ірландія).

НагородиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

У 1970 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Джозефа Лармора кратеру на зворотному боці Місяця.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д е Архів історії математики Мактьютор
  3. Joseph Larmor — 1834.
  4. Лармор Джозеф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б в г д е Математична генеалогія — 1997.
  6. а б Hansard 1803–2005
  7. BIOGRAPHICAL INDEX OF FORMER FELLOWS OF THE ROYAL SOCIETY OF EDINBURGH 1783 – 2002. The Royal Society of Edinburgh. July 2006. ISBN 0 902 198 84 X. 
  8. J. Larmor. On a Dynamical Theory of the Electric and Luminiferous Medium, Part 3, Relations with material media // Phil. Trans. Roy. Soc.. — 1897. — Т. 190. — С. 205-300.
  9. Храмов, 1983, с. 155
  10. J. Larmor. Aether and Matter. — Cambridge University Press, 1900.

ПосиланняРедагувати