Відкрити головне меню

Джереге́лі (джереґе́лі) [1]— маловживане слово, застаріла назва «жіночої зачіски» в Україні; у літературі зустрічається лише в українській «гумористичній поемі І. Котляревського „Енеїда“» (1798 рік); у сучасній українській мові не використовується. Походження слова незрозуміле — у польській, російській, німецькій мовах немає й не було[джерело?] «жіночих зачісок» з подібними назвами.

Походження назвиРедагувати

1) У живій українській мові XIX—XXI століть це слово невідоме — його не вживають в етнографічній літературі, тим більше в художній літературі і пресі, ЗМІ. Тому задовільного опису даної зачіски немає. Слово «джерегелі», проте, згадується в ряді авторитетних словників, очевидно виходячи з найвищого авторитета «засновника сучасної української літератури Івана Котляревського», який використав цю рідкісну назву зачіски в гумористичній поемі «Енеїда» (1798 рік):

  • «Тут запліталі джерегелі, Дробушечкі на головах»[2].

Пояснював Котляревський незрозуміле вже тоді слово джерегелі так:

  • «Джерегелі — коси, дрібно заплетені й викладені вінком на голові»[2].

Треба зазначити, що пародійна «Енеїда» Котляревського описує «часи заснування Риму українськими козаками „троянського Енея“»; і навмисно використовує безліч «застарілих українських слів» (в назвах страв, хмільних напоїв, трав, танців, походки, одягу, зброї і т. д.).

2) Імовірно, з «Енеїди» ця назва потрапила в маловідомий «Лексикон малоросійський» Миколи Гоголя:

  • рос.  «Джерегелі — коса, на голове венком сложенная»[3].

3) У класичній українській літературі (Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Степан Руданський) — слово «джерегелі» не зустрічається. Проте (безумовно з Котляревського), слово «джерегелі» все ж таки було включене в «Русско-украинский академический словарь 1924—1933 гг.» А. Кримського і С. Єфремова:

  • «Мелко заплетённая коса́ — коса́ в дрібу́шки (дрібни́ці). Коса́ венком — джереґе́ля, мн. джереґе́лі, джеґере́лі (-лів)».[4]

Проте, у зазначеному «Словнику» — вже змінена форма з «джерегелі» (множина, не має однини в Котляревського, у Гоголя) на «однина джерегеля; множина джерегелі» — тобто це поняття докорінно змінено, оскільки в Котляревського це «коси, дрібно заплетені» (тобто «декілька, багато кіс; дуже складна зачіска»), а не «одна коса».

ЕтимологіяРедагувати

Походження слова незрозуміле — у польській, російській, німецькій мовах немає й не було «жіночих зачісок» з подібними назвами[джерело?]. Проте, учені виводять це слово з польського «пол. ceregiela» = «церемонія, метушня», множ. «ceregiele» = «церемонії»;[5] і далі — до латинського «лат. caerimonia» = «церемонія». У тому сенсі, що це зачіска «церемоніальна; дуже складна», але ця етимологія може бути лише проміжною, адже «лат. caerimonia» = «церемонія» сама витікає :
 — з назви «лат. cerealia» = «цереалії» (див. «Цереалії»);
 — з імені дуже популярної богині-матері «лат. Cerēs Mater» = «Церера», яку греки називали «Деметра» = «Богів мати», а в Малій Азії її називали «Цибела» — з постійним епітетом «баштоносная богиня» (за те, що її корона являла собою «вежу з зубцями», або «зачіску у вигляді вежі»). «Зачіска Деметри» могла мати вигляд «вінка з колосків» або «вінка з квітів, волошок» (див. Деметра). Тобто згадана в Котляревського таємнича зачіска «джерегелі» може виявитися похідною від «зачіски богині квітучої природи».

ПриміткиРедагувати