Джеймс Браун
Джеймс Бра́ун (англ. James Brown; *3 травня 1933, Барнвелл, Південна Кароліна, США — 25 грудня 2006, Атланта, Джорджія, США) — американський співак, визнаний однією з найвпливовіших постатей у поп-музиці XX століття. «Хрещений батько соула»[10], «містер Please Please Please» та «містер Динаміт», як він сам себе називав. За більш ніж 50-річну кар'єру вплинув на розвиток кількох музичних жанрів[11]. Працював у таких жанрах, як госпел, ритм-енд-блюз, фанк.
| Джеймс Браун | |
|---|---|
| англ. James Brown | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 3 травня 1933[1][2][…] |
| Місце народження | Барнвелл, Південна Кароліна, США |
| Дата смерті | 25 грудня 2006[4][1][…] (73 роки) |
| Місце смерті | Атланта[5] |
| Причина смерті | пневмонія і серцева недостатність |
| Роки активності | 1945[6] — 2006 |
| Громадянство | США[7] |
| Національність | афроамериканці[8] |
| Професії | автор-виконавець, співак, композитор, танцюрист, музикант, музичний продюсер, політик, піаніст, гітарист, продюсер, звукорежисер |
| Співацький голос | баритон |
| Інструменти |
Вокал, гітара, бас-гітара, гармоніка, ударні, клавішні |
| Жанри | соул[9], фанк, Ду-воп, блюз і Госпел |
| Лейбл | Federal, King, Try Me, Smash, People, Polydor, Scotti Bros. |
| Нагороди | |
| Godfather of Soul (Хрещений батько стилю "соул") – офіційна сторінка артиста | |
 Файли у Вікісховищі | |
Браун почав свою кар'єру як співак госпелу в Токкоа, штат Джорджія. Він приєднався до вокальної групи Gospel Starlighters (яка пізніше перетворилася на The Famous Flames[en]), заснована Боббі Бердом, у якій він був вокалістом[12][13]. Вперше з'явився у центрі уваги громадськості наприкінці 1950-х років як учасник гурту The Famous Flames із хітовими синглами «Please, Please, Please» та «Try Me[en]». Його слава досягла свого піку в 1960-х роках з концертного альбому Live at the Apollo[en] та хітових синглів, такі як «Papa's Got a Brand New Bag[en]», «I Got You (I Feel Good)[en]» та «It's a Man's Man's Man's World[en]».
Наприкінці 1960-х Браун перейшов від блюзу та заснованих на госпелі форм та стилів до глибоко «африканізованого» підходу до створення музики, який вплинув на розвиток фанк-музики[14]. До початку 1970-х років Браун повністю встановив фанк-звук після створення групи The J.B.'s[en] з такими синглами, як «Get Up (I Feel Like Being a) Sex Machine» і «The Payback[en]». Він також став відомий піснями соціальної спрямованості, у тому числі хітом 1968 року «Say It Loud – I’m Black and I’m Proud».
Музика спирається на широкий арсенал ударних та духових інструментів, як вокаліст Браун відзначається міцним, виразним голосом. Його вокальна техніка, повна фіоретур і прикрас, робить його найвпізнаванішим з вокалістів соулу. Також Браун вирізнявся екстатичним емоційним сценічним амплуа, що було проявом харизми артиста. Джеймс Браун був дуже плідним творцем — упродовж своєї довгої кар'єри, що тривала з кінця 1950-х до початку 1980-х років, він щорічно випускав по 4 альбоми, а у рекордному 1968 році — 9 альбомів. Його кар'єра була перервана фінансовими та правовими складнощами, які призвели до суперечливого кримінального процесу (ухилення від оподаткування) та ув'язнення[15]. В кінці 1990-х Браун повернувся на сцену, однак він вже не досягав попередньої популярності. Браун продовжував виступати та записувати до своєї смерті від пневмонії у 2006 році[16]. Браун був зарахований в 1-й клас Національної зали слави ритм-енд-блюзу в 2013 році як музикант, а потім в 2017 році як автор пісень.
Браун записав 17 синглів, які посіли перше місце в Hot R&B/Hip-Hop Songs[17][18]. Він також є рекордсменом за кількістю синглів, що увійшли до чартів Billboard Hot 100, але не посіли перше місце[19][20]. Браун отримав нагороди від багатьох організацій, а також був включений до Зали слави рок-н-ролу та Зали слави піснярів[21]. В аналізі Джоела Вітберна[en] по чартах Billboard з 1942 по 2010 Браун займає перше місце в списку 500 кращих музикантів[18]. У 2004 році журнал «Rolling Stone» помістив його на сьоме місце у списку найвидатніших музикантів епохи рок-н-ролу. Rolling Stone також назвав Брауна найдосвідченішим музикантом усіх часів[22][23]. Знявся у кількох фільмах.
ДискографіяРедагувати
|
|
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ http://www.nytimes.com/2006/12/26/arts/music/26brown.html
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #119125102 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ "Фанк пішов від Джеймса брауна (Trace the birth of funk back to James Brown)". Goldmine Magazine. [1] [Архівовано 2 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. Липень 19, 2012.
- ↑ LIBRIS — 2007.
- ↑ BlackPast.org — 2004.
- ↑ Montreux Jazz Festival Database
- ↑ James Brown – 10 of the best. the Guardian (англ.). 28 жовтня 2015. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ Wiegand, David (26 грудня 2006). JAMES BROWN: 1933-2006 / Godfather of Soul changed music at frenetic pace. SFGATE (амер.). Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ The Famous Flames Biography | The Rock and Roll Hall of Fame and Museum. web.archive.org. 25 червня 2012. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ James Brown Biography. The Rock and Roll Hall of Fame and Museum. Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ James Brown. arquivo.pt. St. James Encyclopedia of Pop Culture. Архів оригіналу за 28 червня 2009. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ Stephens, Joe (3 квітня 2007). FBI File Recounts James Brown's Side Of '88 Police Chase (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ Soul 'Godfather' James Brown dies - CNN.com. web.archive.org. 21 січня 2007. Архів оригіналу за 21 січня 2007. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ Corpuz, Kristin; Corpuz, Kristin (3 травня 2017). James Brown’s Biggest Billboard Hot 100 Hits. Billboard (амер.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ а б Whitburn, Joel (2010). Joel Whitburn presents hot R & B songs, 1942-2010. (вид. 6th ed). Menomonee Falls, Wis.: Record Research Inc. ISBN 0-89820-186-1. OCLC 693324741.
- ↑ Cover Story: James Brown - Funk's Founding Father (1933-2006) : Rolling Stone. web.archive.org. 5 травня 2009. Архів оригіналу за 22 лютого 2008. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ Whitburn, Joel (2000). Joel Whitburn's top pop singles 1955-1999.. Menomonee Falls, Wisc.: Record Research. ISBN 0-89820-139-X. OCLC 45415812.
- ↑ Songwriters Hall of Fame - James Brown Recordings. web.archive.org. 29 червня 2011. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ Stone, Rolling; Stone, Rolling (3 грудня 2010). 100 Greatest Artists. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ Rock and Roll Hall of Fame and Museum : Hall of Fame : Inductee Detail. web.archive.org. 2 грудня 2006. Архів оригіналу за 2 грудня 2006. Процитовано 11 лютого 2022.
ЛітератураРедагувати
- Peter Shapiro, "James Brown", in Rob Young (ed.), The Wire Primers: A Guide to Modern Music, London: Verso, 2009, pp. 71—76.(англ.)