Ду-воп (англ. doo-wop) — вокальний жанр ритм-енд-блюзу та рок-н-ролу[1]. Його основними ознаками є широкий спектр вокальних партій та їх гармонійне виконання, мінімальний інструментальний супровід, прості музика, ритм та тексти, безглузді склади[2].

Ду-воп
Frankie Lymon and the Teenagers.jpg
Френкі Лаймон та гурт the Teenagers
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
Популярність 1950-1960-ті рр.

ІсторіяРедагувати

Зародження жанру відбувалося в 1930-х — 40-х роках і його пов'язують з гуртами The Mills Brothers та The Ink Spots. Ду-воп досяг свого розквіту в 1950-1960-х роках. Рівночасно з'являється і саме слово «ду-воп». Термін походить від звуків, які виконують підспівувачі для створення гармонійності звучання.

Першим відомим хітом цього напрямку вважають пісня «h-Boom[en]», гурту The Chords' у 1954 році. Ця пісня досягла 9-ї позиції у рейтингу Billboard. А кількома місяцями пізніше канадський гурт Crew Cuts гурту The Moonglows[3], «Earth Angel» гурту The Penguins[4], Book of Love" гурту The Monotones[5],та інші.

Особливої популярності в кінці 1950-х в цьому напрямку досягли італійсько-американські гурти, учасники яких мали досвід співу в церкві, який вони могли втілити у новому напрямку. Це гурт Dion and the Belmonts (пісні «I Wonder Why[en]," «Teenager in Love[en]», «Where or When[en]»); гурт The Capris (пісні «There's a Moon Out Tonight[en]»; «Randy & the Rainbows[en]»), гурт The Four Seasons (пісні "Rag Doll", "Come on Marianne") та інші.

 
The Quotations концертний виступ в Benedum Center, Пенсільванія

Жіночі ду-воп гурти в ранні роки лишались рідкістю. Першою жінкою-вокалісткою в цьому напрямку була Ліліан Ліх[en], солістка гурту Mellows У 1953-1958 роках.[6] Пісні цього гурту не потрапляли до хіт-парадів, проте пізніше її творчість було визнано класикою ду-вопа[7].

ХарактеристикаРедагувати

Гурт, який виконує ду-вопову музику, складається з чотирьох-п'яти чоловік, як правило, один з них - головний тенор виконує мелодію пісні, а підспівувачі створюють гармонійне фонове звучання. Виконання може супроводжується клацанням пальців або плесканням у долоні. Інколи, наприклад у творчості The Mills Brothers, вокалісти можуть імітувати музичні інструменти, розспівуючи свою партію на беззнакові імітуючі склади, як наприклад "bom-bom-bom" для імітації лінії баса або "shang-a-lang" - длі лінії гітари чи "dooooo -wop-wop" - для імітації мідних. Наприклад, пісня "Count Every Star" гурту The Ravens (1950) включає вокалізацію "doomph, doomph", що імітує піцикато на контрабасі. Сприял розвитку ду-вопа і нові звукові рішення гурту The Orioles в таких хітах як "It's Too Soon to Know" (1948) та "Crying in the Chapel" (1953).

ПриміткиРедагувати

  1. Frederick Dennis Greene. Doo-wop ((англ.)). britannica.com. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 29 квітня 2017. 
  2. Doo-wop ((англ.)). shsu.edu. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 29 квітня 2017. 
  3. Gilliland, John (1969). Show 11 – Big Rock Candy Mountain: Early rock 'n' roll vocal groups & Frank Zappa (audio). Pop Chronicles. Digital.library.unt.edu.  Track 5.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 5 серпня 2019. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 5 серпня 2019. 
  6. Hinckley, David (29 квітня 2013). Lillian Leach Boyd, singer for The Mellows, dead at 76. New York Daily News. Архів оригіналу за May 3, 2013. 
  7. Miller, Bryan (8 вересня 1994). Doo-Wop Stars Try for a Comeback. The New York Times. Архів оригіналу за 19 березня 2015.