Дериберін Олександр Павлович

російський футболіст

Олександр Павлович Дериберін (нар. 25 лютого 1967, Майкоп, Адигейська АО, Краснодарський край, РРФСР) — радянський та російський футболіст та український футбольний тренер, виступав на позиції воротаря.

Ф
Олександр Дериберін
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Павлович Дериберін
Народження 25 лютого 1967(1967-02-25) (57 років)
  Майкоп, Адигейська АО,
Краснодарський край, РРФСР
Зріст 192 см
Вага 80 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Росія Росія
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983—1989 СРСР «Дружба» (Мк) 45 (-?)
1990 СРСР «Спартак» (Ан) 13 (-?)
1991 СРСР «Хімік» (Б) 5 (-?)
1991 СРСР «Еталон» 16 (-?)
1992—1993 Росія «Дружба» (Мк) 52 (-56)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2005—2007
2010—2011
2011—2012
2014
2016
Україна «Нафком»
Україна «Зірка» (К)
Україна «Десна»
Україна команда ПФУ
Росія «Дружба» (Мк)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця ред.

Професіональну кар'єру розпочав у 1983 році в майкопській «Дружбі», яка виступала у Другій союзній лізі.

У 1990 році перейшов у «Спартак» з Анапи, далі грав у бєлорєченському «Хіміку» та в «Еталоні» з Баксан. Після розпаду СРСР «Дружба» стартувала в Першому дивізіоні.

У першому розіграші Кубку Росії він разом з одноклубниками дійшов до півфіналу, де майкопчани поступились майбутнім володарям кубку московським «торпедівцям», а сам Дериберін провів повний півфінальний матч, пропустивши лише один м'яч на 21-й хвилині від Дмитра Прокопенка.

Потім виступав на аматорському рівні, грав за бєлорєченський «Путєєц» у змаганнях КФК (1995), а також провів 1 матч за гайворонську «Зорю».

Кар'єра тренера ред.

Після завершення футбольної кар'єри працював тренером київського Республіканського вищого училища фізичної культури. Після того як перейшов тренувати клуб Другого дивізіону «Мострансгаз» з Москви взяв п'ятьох гравців з України, серед яких був й Ігор Ощипко[1]. У 2002—2003 роках допомагав тренувати київський КНЕУ. Далі працював у «Ниві» з міста Вінниця та «Нафкомі» з Броварів. У 2008-2010 роках тренував юнацьку збірну України[2]. 1 липня очолив кіровоградську «Зірку»[3], однак у вересні 2010 року в зв'язку з незадовільними результатами команди подав у відставку з поста головного тренера[4][5]. 12 липня 2011 року замінив анатолія Бєлая на посаді головного тренера чернігівської «Десни»[6]. До зимової перерви команда займала друге місце в групі «А» Другої ліги[7]. У березні 2012 року «Десну» очолив Олександр Рябоконь, а Дериберін отримав посаду спортивного директора. Влітку пішов з чернігівської команди. У січні 2014 року керував збірною вільних агентів на Меморіалі Макарова[8][9]. З липня по вересень 2016 року працював головним тренером майкопської «Дружби». З вересня 2016 року тренує воротарів у бакинському «Нефтчі».

Досягнення ред.

«Дружба»

Примітки ред.

  1. Ігор Ощипко: «Я не захотів російського громадянства і повернувся в Україну». Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 29 листопада 2019.
  2. В ФК «Звезда» — новый главный тренер (ФОТО) [Архівовано 24 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Олександр Деріберін очолив кіровоградську "Зірку". Ua-football.com. 2 липня 2010. Архів оригіналу за 6 липня 2012.
  4. UA-Футбол. Олександр Деріберін подав у відставку. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 29 листопада 2019.
  5. Тренер кировоградской «Звезды» подал в отставку [Архівовано 3 жовтня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Александр Дериберин главный тренер черниговской Десны [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Дериберин: «Весной нужно показать максимум». football.ua. 16 січня 2012. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 19 серпня 2015.
  8. Мемориал Макарова-2014. День первый. football.ua. 15 січня 2014. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2015.
  9. Команда свободных агентов АФПУ приняла участие в турнире памяти Олега Макарова. АФПУ. 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 серпня 2015.

Посилання ред.