Денисівка (Лубенський район)

село Денисівка
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Лубенський район
Тер. громада	Оржицька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA53040070040083298
Основні дані
Засноване	перша половина 17 століття
Населення	884
Площа	3,91 км²
Густота населення	226,09 осіб/км²
Поштовий індекс	37732
Телефонний код	+380 5357
Географічні дані
Географічні координати	49°53′7″ пн. ш. 32°35′1″ сх. д. / 49.88528° пн. ш. 32.58361° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	89 м
Водойми	р. Чевельча, Оржиця
Місцева влада
Адреса ради	37700, Полтавська обл., Лубенський р-н, селище Оржиця, вул. Центральна, 24
Карта
	Денисівка
	Денисівка
Мапа
	Денисівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Денисівка.

Денисі́вка — село в Україні, у Оржицькій селищній громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 884 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Денисівська сільська рада.

Географія

Село Денисівка розташоване на правому березі річки Оржиця, за 18 км від центру громади, за 22 — від залізничної станції Драбів. Вище за течією на відстані 4,5 км розташоване село Круподеринці, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Теремецьке, на протилежному березі — село Золотухи. На відстані 0,5 км розташоване село Чмихалове. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.

Символіка

Герб і прапор затверджені 26 лютого 2004 р. рішенням XII сесії сільської ради IV скликання.

Щит розтятий на лазурове і червоне поля, у центрі — розгорнута срібна книга в золотій оправі, накладена на дві перехрещені срібні із золотими руків'ями шаблі вістрями додолу, над ними — золоте «сонце-соняшник»; на сторінці книги — червона літера «Д». Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною.

Книга розповідає про історичні та культурні традиції села, у якому була заснована перша школа серед сіл краю. Шаблі свідчать про козацьку славу й боротьбу за незалежність. Сонце уособлює життя, вічність, тепло й світло. Поділ на червоне та лазурове поля вказує на героїчне минуле та світле чисте майбутнє.

Історія

Коли засноване село, точно сказати не можна. На території сучасного села ще в XVI столітті існували Канівські угіддя, які тяглися від річки Сули вгору, до впадання річки Чумгак в Оржицю. Денисівку наніс на свою карту французький інженер Гійом де Боплан у 30-х роках XVII століття. До визвольної війни 1648—1654 рр. село було у володінні Вишневецьких. В час війни було віднесене до Яблунівської сотні Лубенського полку.

У 1859 році, перед ліквідацією кріпацтва, Денисівка — село власницьке і козацьке, нараховувало 254 двори, де було 1749 жителів, з них кріпаків менше 100 душ. Денисівка мала сільське училище, сільську управу, церкву, відбувалися 3 ярмарки. Із 1861 року Денисівка — центр волості. 1865 р. була відкрита школа паном В. В. Лесевичем, у 1884 р. він збудував нове приміщення школи.

На межі XIX—XX століть у селі працювали 3 станції, 1 земська установа, 4 медичні заклади, щороку 9 березня і 6 листопада проходили ярмарки. Село належало В. В. Лесевичу, після його смерті перейшло до його дочки Юлії Леонтович. За переписом 1900 р. у Денисівці є 302 двори селян — козаків і 62 — селян-власників, проживає 2981 житель, селяни утримують 3633 га землі. В період революції 1905 р. відбувалися сутички селян із військами. Перепис 1910 р. вказував, що в селі діяли 2 парові машини з просушкою, селяни були в основному хліборобами та ремісниками: шевці, кравці, ткачі, столяри. У часи столипінської реформи біля села виникає ряд дрібних хуторів.

У 1923 р. ліквідовується волосний поділ. Села Денисівської сільської ради входять до Яблунівського району, а з лютого 1931 р. — Оржицького. У 1931 р. в селі було 2124 жителі. Під час колективізації населення по Денисівській сільській раді було 3448 чоловік, які проживали в 676 дворах. За ними закріплено було землі 4456 десятин. Результатом колективізації стало утворення колгоспів у селі Денисівка «Червоний партизан» і «Нове життя», у хуторі Чмихалів — «Червоний орач», у хуторі Теремецький — «Вільна праця». Денисівку не минули і трагічні голодні 1932—1933 роки, точні цифри померлих невідомі, за спогадами померло до 300 чоловік. Колгоспники мали досягнення в праці. Так, у 1939 р. учасниками першої ВДНГ в Москві стали А. К. Чепа, Г. Т. Недайвода, О. І. Зубенко, а Є. Г. Минка була на ній удостоєна Малої срібної медалі за вирощення 22,6 поросят від свиноматки.

Восени 1941 р. в Денисівці в ході німецько-радянської війни здійснювали прорив із кільця оточення в напрямку Золотух частини військ Південно-Західного фронту Червоної Армії СРСР, серед них 116, 264, 196 стрілецькі дивізії. Радянським частинам не вдалося здійснити свій план. У полон потрапили тисячі бійців і командирів Червоної Армії. Населення, як могло, допомагало переховуватись оточеним. На фронтах війни на стороні СРСР загинуло 173 жителі. Під час німецької окупації гітлерівці розстріляли двох: І. П. Шаповаленка і О. М. Бублика. На роботи до Німеччини було вивезено 230 жителів. Село зазнало значних матеріальних збитків.

За 5 післявоєнних років Денисівка піднялася з руїн. У 1950 р. три господарства сільської ради об'єдналися в один колгосп «Червоний партизан», де вирощували високі урожаї зернових і технічних культур, дорідних овочів, добрих успіхів досягали тваринники. Великий внесок у розвиток села зробили голови правлінь Х. Д. Тимошенко, Д. І. Усенко, О. Б. Сабадаш.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Оржицької селищної громади^[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Оржицького району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району^[2].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 954 особи, з яких 416 чоловіків та 538 жінок.^[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 884 особи.^[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[5]

Мова	Відсоток
українська	97,29 %
російська	2,49 %
білоруська	0,23 %

Сьогодення

На сьогоднішній день у селі працює загальноосвітня школа I—III ступенів ім. В. В. Лесевича, у якій навчається 118 учнів, дитячий садок «Казка» на 50 місць в якому виховується дві групи дітей, сільська і шкільна бібліотеки, будинок культури, аптека, лікарня, пошта, магазини, церква. Гордістю села є Аматорський Народний Духовий Оркестр сільського будинку культури (керівник В. І. Бурий), Фізкультурно-спортивний клуб «Старт» Денисівка.

Побудовані житлові будинки, млин, пекарня, тік, гараж, є тракторна бригада, молочнотоварна ферма, столярна майстерня і пилорама. У селі є два парки і два ставки, через Денисівку проходить шосейна дорога.

Видатні люди

Ворона Петро Васильович — український політик, голова Полтавської обласної ради.
Жайворонок Віталій Вікторович — український мовознавець, доктор філологічних наук (1990), професор (1992). Укладач фундаментальних словників.
Кожушний Марко Прокопович (8 травня 1904, с. Денисівка — 1938, тюрма НКВД СРСР). Український поет-пісняр, журналіст.
Лесевич Володимир Вікторович — український філософ, уродженець цього села Денисівка.
Шаповаленко Таїсія Василівна — українська журналістка, поетеса, краєзнавиця.