Деже Костолані
| Деже Костолані | |
|---|---|
| угор. Kosztolányi Dezső | |
|
| |
| Народився |
29 березня 1885 Суботиця |
| Помер |
3 листопада 1936 (51 рік) Будапешт ·пневмонія |
| Поховання | Керепеші |
| Країна |
.svg){kind=small} Угорщина |
| Національність |
 Угорщина |
| Діяльність | поет, літературний критик, перекладач, журналіст, есеїст, письменник |
| Галузь | Угорська література |
| Знання мов | угорська |
| Заклад | Nyugatd і Q16522442? |
| Членство | Hungarian PEN Clubd і масонство |
| Батько | Árpád Kosztolányid |
| У шлюбі з | Ilona Schlesingerd |
| Діти | Ádám Kosztolányid |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0467594 |
| |
_%E2%80%94_crop.jpg){kind=link}
Деже Костолані (угор. Kosztolányi Dezső; *29 березня 1885, Суботиця — †3 листопада 1936, Будапешт) — угорський письменник, поет, журналіст, перекладач.
Біографія ред.
Народився 29 березня 1885 в Суботиці, провінційному австро-угорському місті (зараз територія Сербії). Це місто стало прототипом для написання його романів, в тому числі і роману «Жайворонок». Його рід володів трьома замками і землями на півдні країни, і були єдиними представниками аристократії в цьому регіоні. Саме сімейні традиції стали ключовими у формуванні його особистості.
Його батько був директором місцевої гімназії, в якій навчався і сам Костолані, поки його не вигнали за погану поведінку. Але перші знання Костолані отримав від свого діда, колишнього військового офіцера, який вчив його читати, писати і навіть вчив його англійської мови. Але в той же час дід не поділяв його творчих поривів в ранньому дитинстві і вселяв, щоб він знайшов роботу, яка б приносила заробіток.
Навчався в Будапештському університеті з 1903 по 1904 рік, де вивчав угорську та німецьку мову, але потім перевівся на факультет журналістики в 1906 році.
Зайнявся журналістикою, почав писати вірші та оповідання для газет. Активно співпрацював з органом угорських модерністів журналом Нюгат (Захід). Коли почалася Перша світова війна, брат Костолані виявився в таборі в Сибіру. Його смерть в ув'язненні стала важким ударом для Костолані.
Помер від раку гортані 3 листопада 1936 року. Перед своєю смертю вважався одним з найкращих письменників Угорщини.
Творчість ред.
У збірках віршів «Скарги бідної дитини» (1910), «Скарги сумного чоловіка» (1924), «Звіт» (1935) та інших домінують настрої соціальної невлаштованості.
Різкий осуд суспільства, що породжує деспотизм, губить людську індивідуальність, звучить в історичному романі «Нерон, кривавий поет» (1922).
Повість «Жайворонок» (1924), романи «Золотий дракон» (1924) і «Анна Едеш» (1926) — про знедолених людей, у середовищі яких зріс протест проти насильства і злигоднів. У романі «Корнель Ешті» (1936) — підвищена увага до внутрішнього світу людини. Автор численних оповідань.
Окремі вірші Костолані переклали Юрій Шкробинець, Іван Петровцій, Іван Мегела.
Література ред.
- Петровцій І. Чистий промінь надії. «Літературна Україна», 1985, 6 червня;
- Мегела И. Летописец повседневности. «Иностранная литература», 1986, № 12;
- Мегела І. «Нерон, кривавий поет» Деже Костолані. Історія і сучасність. «Радянське літературознавство», 1987, № 4;
- Сабо Э. Новеллы Костолани. В кн.: Писатели Венгрии. М., 1989.
|