Даровичі (пол. Darowice) — село в Польщі, у гміні Фредрополь Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, у межах етнічної української території Надсяння. Населення — 221 особа (2011[1]).

Село
Даровичі
пол. Darowice

Координати 49°43′ пн. ш. 22°46′ сх. д. / 49.717° пн. ш. 22.767° сх. д. / 49.717; 22.767Координати: 49°43′ пн. ш. 22°46′ сх. д. / 49.717° пн. ш. 22.767° сх. д. / 49.717; 22.767

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Фредрополь
Перша згадка 1589
Населення 221 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-734
Автомобільний код RPR
SIMC 0602236
GeoNames 773413
OSM r6851688  ·R
Даровичі. Карта розташування: Польща
Даровичі
Даровичі
Даровичі (Польща)
Даровичі. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Даровичі
Даровичі
Даровичі (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Географія ред.

Розташоване за 10 км на південний захід від Фредрополя, за 19 км на південний захід від повітового центру Перемишля, за 66 км на південний схід від воєводського центру Ряшева і за 4 км від польсько-українського кордону. Село лежить уздовж потоків Макова і Турниця — правих приток Вігору.

Історія ред.

Перша письмова згадка датується 31 листопада (9 грудня за новим стилем) 1438 року — шляхтичі Оначко і Дрой продають дворище Шепелівське в селі Даровичах шляхтичу Петру Ґроховському.[2]

Село закріпачене в 1589 р. До 1772 р. село належало до королівських володінь Перемишльського староства Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

У 1772 році після першого розподілу Польщі ввійшло до провінції Королівство Галичини та Володимирії імперії Габсбургів. У 1880 р. було 210 мешканців(з них 196 греко-католиків, 6 римо-католиків і 8 юдеїв), село належало до Перемишльського повіту.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення 1 листопада 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки це переважно населене українцями село Надсяння було окуповане Польщею. На 1.01.1939 в селі було 500 мешканців (з них 430 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів, 10 поляків, 25 євреїв і 5 німців)[3]. Село входило до ґміни Германовичі Перемишльського повіту Львівського воєводства.

Після початку Другої світової війни 13 вересня 1939 року війська Третього Рейху увійшли в село, та після вторгнення СРСР до Польщі 27 вересня увійшли радянські війська і Даровичі, що знаходяться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшли до СРСР та ввійшли до складу утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни 27 червня 1941 року село було зайняте військами вермахту. В кінці липня 1944 року село було зайняте Червоною Армією.[4] Від 13 серпня 1944 почалася примусова мобілізація українців до Червоної Армії.

В березні 1945 року Даровичі, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Після цього було здійснено етноцид українців — виселення українців у СРСР та на ті території в західній та північній частині польської держави (так звані повернені території), що до 1945 належали Німеччині[5] (операція Вісла), а на їх місце заселено поляків.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церква ред.

Мурована церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована в 1909 на місці попередньої дерев'яної з 1777 р., була парафіяльною, належала з 1920 р. до Нижанківського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Церква після виселення українців перетворена на костел. Поруч стоїть мурована дзвіниця з 1923 р. В селі також був греко-католицький цвинтар, на якому збереглися могила вояка УПА Михайла Качмара (загиблого 15 липня 1946 р.) та трьох поляків, убитих боївкою 13 березня 1945 р. На цвинтарі також були поховання солдатів Першої світової війни, в основному — угорців, зараз зайняті новими похованнями.

Демографія ред.

  • 1785 — 184 греко-католики, 10 римо-католиків, 6 юдеїв
  • 1840 — 254 греко-католики
  • 1859 — 255 греко-католиків
  • 1879 — 236 греко-католиків
  • 1899 — 242 греко-католики
  • 1926 — 510 греко-католиків
  • 1938 — 552 греко-католики, 65 римо-католиків, 7 юдеїв

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 106 23 74 9
Жінки 115 28 64 23
Разом 221 51 138 32

Народились ред.

Примітки ред.

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Михайло Грушевський. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України. Серія перша (ч. 1-80) (1361—1530). — С. 33-34. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 55.
  4. Оперативная сводка за 31 июля. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 15 жовтня 2017.
  5. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017.
  6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела ред.