Данилів Теодор Юрійович

український адвокат, журналіст, громадський діяч

Теодор-Тадей Данилів[3][4] (19 липня 1909, Бучач — 2002 або 7 лютого 2003, Лондон) — український адвокат, журналіст, громадський діяч Тернопільщини (Друга Польська Республіка), української діаспори Великої Британії.

Данилів Теодор Юрійович
Данилів Теодор-Тадей
Псевдо Данилів Федір[1]
Народився 19 липня 1909(1909-07-19)
Бучач, Бучацький повіт (Королівство Галичини та Володимирії), Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 7 лютого 2003(2003-02-07) (93 роки) або 2002
Лондон, Велика Британія
Діяльність адвокат, журналіст, громадський діяч
Галузь Q113958160?[2] і журналістика[2]
Alma mater Ягеллонський університет
Знання мов українська[2]
Конфесія греко-католик
У шлюбі з Ольга-Зеновія з Васильківих
маґістр права

Життєпис ред.

Народжений 19 липня 1909 року в м. Бучачі, нині Тернопільська область, Україна (тоді Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина). 1927 року вступив на правничий факультет Львівського університету. Через два роки перевівся до Краківського університету[5], де здобув ступінь магістра права[5].

Працював адвокатом у Бучачі, Збаражі. У 1931—1933 роках — один з очільників філій українських товариств, секретар філії товариства «Просвіта» в Бучачі. В 1934—1938 — секретар філії товариства «Просвіта» у Збаражі. У 1938—1939 роках — голова філії «Українського товариства допомоги інвалідам і охорони воєнних могил», секретар: філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», Надзірної (спостережної) ради «Повітового союзу кооператив» (ПСК); заступник директора «Українського банку» (Українбанку), один з очільників управ гуртка товариства «Рідна школа», инших повітових громадських орґанізацій у Бучачі.[3] Член УНДО.

Заарештований 25 січня 1940 року Бучацьким райвідділом НКВС (ст. 54-10 КК УССР). Згідно з постановою «особого совєщанія» при НКВС СССР від 5 квітня 1941 року ув'язнений на 8 років у ВТТ («виправно-трудовий табір»).

Вивезений до Республіки Комі, амністований, висланий до Середньої Азії. 1941[5] або 1942 року амністований. Вибув із СССР у складі польської армії генерала Владислава Андерса; у її складі брав участь у другій світовій війні на італійському фронті.[5]

В еміграції з 1946[5] чи 1947 року.[1] у Великій Британії: секретар управи, секретар ради, директор управи Союзу українців Великої Британії (1947—1952 роки), генеральний секретар Союзу українців у Великій Британії;[5] редактор часопису «Українська думка»; діловий[6] секретар, ґенеральний секретар Координаційного осередку Українських громадських центральних установ Європи, Азії, Африки (КОУГЦУ).

У 1954—1964 роках — радіожурналіст «Закордонної радіомовної інформаційної служби» (США), в 1965—1975 — у ВВС (Бі-Бі-Сі).

Автор книги «Основоположник Пласту: до 80-річчя професора доктора Олександра Тисовського» (Мюнхен, 1966 р.). Від 1972 року видавець і редактор квартальника «За нашу майбутність» (Лондон).[5]

Жертводавець на українські потреби, у тому числі на книгу «Бучач і Бучаччина» (104 $).[6]

Помер 7 лютого 2003[5] (за іншими даними 2002[1]) року в Лондоні.[5]

Сім'я ред.

Дружина — Ольга-Зеновія[6] з Васильківих.[5]

Примітки ред.

  1. а б в Бажан О., Гасай Є., Гуцал П. (упорядники). Реабілітовані історією. Тернопільська область… — С. 586.
  2. а б в Czech National Authority Database
  3. а б Мельничук Б., Яворський Г. Данилів Теодор-Тадей… — С. 462.
  4. Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина»… — С. 749—750.
  5. а б в г д е ж и к л Пекарська Л. Данилів Теодор-Тадей… — С. 201.
  6. а б в Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина»… — С. 750.

Джерела ред.