Дани́ло Ярмоле́нко (1620,  — 1678; інша дата — 1666) — український політичний та військовий діяч доби Гетьманщини у XVII столітті. Полковник піхотний (1662—1663), полковник Переяславського полку (? — жовтень 1663 — липень 1666), наказний гетьман Лівобережної України (вересень-грудень 1665). Дипломат в урядах гетьмана Івана Брюховецького та гетьмана Петра Дорошенка. Нащадок молдавського княжого роду.

Данило Ярмоленко
Псевдо Данко
Народився 1620
Батурин, Чернігівська область
Помер 1678
Батурин
Громадянство Гетьманщина
Національність українець
Діяльність військовик
Посада Гетьман Війська Запорозького
Військове звання наказний гетьман
Термін 1664
Конфесія православ'я

Життєпис ред.

Народився в аристократичній українській родині у Речі Посполитій, у Батурині. Мати — з молдавського княжого роду. У 25 років потрапив до королівського двору у Варшаві.

Брав участь у визвольній боротьбі на чолі із гетьманом Богданом Хмельницьким у 1648—1654 роках. 1660 року представляє інтереси Війська Запорозького Низового (Запорізька Січ). Проте 1663 переїжджає в Лівобережну Україну, де обирається переяславським полковником. У 1664 році стає наказним гетьманом Лівобережної України за часів гетьмана Івана Брюховецького.

На дипломатичній арені ред.

1663 разом з гетьманом Іваном Брюховецьким очолив велике українське посольство на Московщину. Особисто брав участь з очільником Московщини Олексієм Романовим у Москві. Під час цього посольства одружився з московською аристократкою і дістав боярський «чин». Відтак почав представляти крайню московофільську партію на лівобережній Гетьманщині. У зв'язку з перебування Брюховецького на Московщині, призначений у вересні 1665 Наказним Гетьманом. Розгромив великий загін армії Кримської держави, що увійшов тоді на Лівобережжя.

1666 зарізаний під час повстання у Переяславі.

За іншими даними, після загибелі Івана Брюховецького 1668, перейшов на службу до Гетьмана Петра Дорошенка. Після обрання Гетьманом Іоанна Самойловича, залишає велику політику.

Джерела ред.

Кривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія / Український інститут національної пам'яті. ‒ К.: «Стилос», 2010. — с. 787.