Давньоруська церква (Володимирська вулиця)
Давньоруська церква на Володимирський вулиці — православний храм у Старому Києві, збудований у ХІ столітті. Залишки церкви були знайдені 1833 року на розі сучасних Володимирської та Ірининської вулиць[2]. Ідентифікація церкви є дискусійної: першовідкривач, К. Лохвицький, вважав її Ірининською церквою Ярослава Мудрого, ця думка була каноничною у XIX сторіччі. До цього ж схилявся і Ю. Асєєв[3], тоді як М. Каргер, П. Раппопорт[4] та В. Козюба[5] вважали Ірининською церквою споруду знайдену в садибі митрополичого двору (вулиця Стрілецька), церква же на Володимирській вулиці на їх думку має невідому посвяту. За думкою Л. Махновця споруда була церквою Успіння Богородиці[6], за Д. Вортманом — церквою Янчиного монастиря. Існувала до 18 сторіччя[7], коли була розібрана.
| Давньоруська церква з невідомою назвою | |
|---|---|
 Церква на розі Володимирської та Ірининської вулиць. Реконструкція А. І. Кутового та В. А. Розенберга.[1] | |
| 50°27′03″ пн. ш. 30°30′56″ сх. д. / 50.451091000027773248° пн. ш. 30.51562100002777811° сх. д.Координати: 50°27′03″ пн. ш. 30°30′56″ сх. д. / 50.451091000027773248° пн. ш. 30.51562100002777811° сх. д. | |
| Тип споруди | церква і втрачена спорудаd |
| Розташування |  Україна, Київ |
| Початок будівництва | ХІ століття |
| Зруйновано | XVIII сторіччя / руїни існували до 1840-х років |
| Відбудовано | не відбудовувалась, у 1853—1932 роках вцілілий стовп храму, оздоблений куполом та хрестом мав назву стовпа Св. Ірини |
| Стиль | давньоруській |
 | |
 Давньоруська церква у Вікісховищі | |
Історія
ред.У 1830-х роках розпочалися роботи по розплануванню Старого міста та знесенню старих валів. У 1833—1835 роках археолог Кіндрат Лохвицький розкопав руїни храму, що збереглися на досить велику висоту. Було знайдено уламки фресок, склепи з похованнями в шиферних саркофагах. 1846 року було продовжено археологічні пошуки. А вже 1853 року при розплануванні траси Володимирської вулиці руїни було остаточно розібрано.
Коли у 1913—1914 роках розпочалося спорудження будівлі Земства (нині будинок СБУ), археологом С. Вельміним було проведено археологічні розкопки, здійснено реконструкцію плану храму.
Ірининський стовп
ред.Однак, щоб увіковічнити пам'ять про цей храм, тоді ж було вирішено зберегти один стовп храму. 1853 року його було оздоблено давньоруською цеглою та увінчано невеликим куполом із хрестом. Відтоді за цією пам'яткою закріпилася назва стовпа Св. Ірини або Ірининського пам'ятника.
На жаль, ця унікальна пам'ятка також не пережила 1930-ті роки. 1932 року керівництво «Київоблкомунбуду» видало розпорядження про знищення пам'ятки під приводом, що стовп «перешкоджає руху автотранспорту». Увечері 28 березня 1932 року пам'ятник було зруйновано. Точність часу руйнування збереглася завдяки щоденниковому запису Федора Ернста: «Вввечері 11–12 год. бачив, як кінчають руйнувати Іринин пам'ятник».
Ірининська церква
ред.Ірининський храм у місті Ярослава було засновано в 1030-х роках одночасно із Георгіївським монастирем. Літопис про цю подію пише так: «У рік 6545 (1037) … [він звів] монастир святого Георгія [Побідоносця] і [монастир] святої Орини». Названо монастир та головний храм було на честь небесної покровительки дружини Ярослава Мудрого Інгігерди (у хрещенні Ірини) — Святої Ірини. Це був досить великий багатобаневий храм у візантійському стилі.
Храм вцілів під час монголо-татарської навали 1240 року. У XVII столітті при розширенні кріпосних валів Старого міста руїни церкви були засипані землею, та існували у такому вигляді до XVIII сторіччя[7].
Галерея
ред.-
![Київ у 1240 році. Реконструкція Д. Вортмана. Споруда на Володимирський вулиці позначена як Янчин [монастир].](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/92/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2._1240_%D1%80%D1%96%D0%BA._%D0%A0%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%94._%D0%92%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%28%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%29.png/120px-%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2._1240_%D1%80%D1%96%D0%BA._%D0%A0%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%94._%D0%92%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%28%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%29.png)
Київ у 1240 році. Реконструкція Д. Вортмана. Споруда на Володимирський вулиці позначена як Янчин [монастир]. -
Руїни церкви на розі Володимирської та Ірининської вулиць. Малюнок М. Сажина, 1840-і рр. -
![Київ у 1240 році. Реконструкція Д. Вортмана. Споруда на Володимирський вулиці позначена як Янчин [монастир].](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2._1240_%D1%80%D1%96%D0%BA._%D0%A0%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%94._%D0%92%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0_(%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82).png)
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Кутовий, Розенберг, 1988, с. 5.
- ↑ План міста Києва (1837).
- ↑ Асеев, 1982, с. 70—72.
- ↑ Раппопорт, 1982, с. 15, «Сложившаяся в XIX в. традиция связывать памятник с упоминаемой в летописи церковью Святой Ирины малоубедительна.».
- ↑ ЦЕРКОВЬ СВ. ИРИНЫ («ДИРОВА МОГИЛА»). Процитовано 25 липня 2024.
В тоже время, советский археолог Михаил Константинович Каргер (умер в 1976 году), советский археолог Павел Александрович Раппопорт (умер в 1988 году), украинский археолог Виталий Константинович Козюба (укр. Віталій Костянтинович Козюба) считали, что на углу улицы Стрелецкой и Георгиевского (бывшего Стрелецкого) переулка находилась Церковь св. Ирины.
- ↑ Літопис Руський, 1989, с. 533, Географічно-археологічно-етнографічний покажчик.
- ↑ а б Мельникова, Петрухин, 2014, с. 370, «Как и Георгиевская, И.ц. просуществовала до 18 в.».
Джерела
ред.- Асеев Ю. С. Архитектура Древнего Киева. — К. : Будівельник, 1982. — 160 с.
- Верхний город: путеводитель / М. Б. Кальницкий ; фот.: О. И. Ранчукова, В. Крайника. — К. : Ассоц. «Укрреклама», 1998. — 127 с. : ил. — (Знакомьтесь: Киев). — ISBN 966-7006-05-0. (рос.)
- Древняя Русь в средневековом мире : энциклопедия / Институт всеобщей истории РАН ; Под общей ред. Е.А. Мельниковой, В.Я. Петрухина. — М. : Ладомир, 2014. — ISBN 978-5-86218-530-0.
- Кутовий А. І. Київ 10—13 століть : Карта-реконструкція / Кутовий А. І., Розенберг В. А.. — К. : Мистецтво, 1988.
- Літопис Руський / переклад Л. Махновця. — К. : Дніпро, 1989. — ISBN 5-308-00052-2.
- Раппопорт, П. А. Русская архитектура X—XIII вв.. — Л., 1982. — (Свод археологических источников ; вип. Е1-47).
- Шероцкій К. В. Кіевъ. Путеводитель. [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] — К. : Фото-лито-типографія С. В. Кульженко, 1917. — 346, VIII с. (рос. дореф.)
Посилання
ред.- Ірининська церква [Архівовано 23 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- Ірининський стовп [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.].