Відкрити головне меню
Гістон H1 з'єднується з нуклеосомою, формуючи хроматосому

Гістон H1 — лінкерний гістон. Гістон H1 є одиним з п'яти основних гістонових білків, що пакують ДНК в клітині ядерних організмів. Інші чотири основні гістони, — H2A, H2B, H3 та H4 — є коровоими, вони формують найменшу організаційну структуру хроматину під назвою нуклеосома, навколо якої накручена молекула ДНК. Гістон H1 є лінкерним, він з'єднується з нуклеосомою у місці входу/виходу ДНК, формуючи структуру під назвою хроматосома.[1]

Гістон H1 є найбільш варіабельним гістоном з основних п'яти гістонів, у багатьох організмів декілька генів кодують варіанти H1 гістону, іноді ці варіанти є тканино-специфічними, наприклад яйцеклітини ссавців містять варіант H1oo, а сім'яникиH1t. У миші та у людини є 11 варіантів H1, тоді як у личинки плодової мухи присутній лише один варіант H1, проте під час ембріогенезу в хроматині присутній додатковий варіант BigH1[2], який кодується лише одним геномі і тому є гарним об'єктом досліджень[1]

Зміст

СтруктураРедагувати

Білки гістону H1 типово складаються з приблизно 200 амінокислотних залишків, що складають три частини білку: N- та C-кінцевих доменів, між якими знаходиться центральний глобулярний домен, який містить в собі структурний мотив winged helix fold, який здатний взаємодіяти з нуклеосомою. Глобулярний домен має найбільшу структурну консервативність, і містить велику кількість позитивно заряджених амінокислотних залишків, що допомагає з взаємодією з нуклеосомою.[1]

Посттрансляційні модифікаціїРедагувати

Як і корові гістони, H1 також піддається різним посттрансляційним модифікаціям, проте на відміну від перших, модифікації H1 гістону не так добре вивчені. Модифікуються як N- та C-кінцеві домени, так і глобулярний центральний домен.[1]

ГениРедагувати

В геномі людини кодується такими генами:

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Fyodorov, Dmitry V.; Zhou, Bing-Rui; Skoultchi, Arthur I.; Bai, Yawen (March 2018). Emerging roles of linker histones in regulating chromatin structure and function. Nature Reviews. Molecular Cell Biology 19 (3). с. 192–206. ISSN 1471-0080. PMID 29018282. doi:10.1038/nrm.2017.94. 
  2. Білок BigH1 в датабазі UniProt Q8MSC4

Див. такожРедагувати