Гіпаріонова фауна
Гіпаріонова фауна — теріофауністичний комплекс лучно-степового типу. Типовим представником є гіпаріон — ссавець з ряду Конеподібні (розрізняють до 50 видів).
| гіпаріонова фауна | |
|---|---|
 | |
| Біорегіон | |
| Фауністичне царство | Арктогея |
| Біогеографічний екорегіон | Палеарктика |
| Біом | лісостеп, степ |
| Місцевість | |
| Фауна вищого рангу | |
| За географією | Євразія, Північна Африка |
| За систематикою | теріофауна |
| За екологією | суходільна фауна |
| Період існування | |
| Геологічний вік | 12-2 млн. років тому |
| Особливості | |
| Ключові індикаторні види | гіпаріон |
| Типові риси | степові та саванні комплексів |
Час і місце існування
ред.Гіпаріонові фауни передували мамутовим фаунам.
Гіпаріонова фауна — це фауністичний комплекс, що включав ссавців від пізнього міоцену до пліоцену (тобто віком 12—2 млн років), характерний для біоценозів степового, саванного та рідколісного типу. Він був поширений у помірних широтах, не вище 50° пн. шир. (приблизно широта Києва), в межах Євразії та північної частини Африки.
Особливості
ред.Формування цього комплексу і було пов'язано з формуванням та розвитком у Євразії трав'янистих типів угруповань, лучно-степових комплексів, в яких деревостани були представлені тільки вкрапленнями рідколісся та ділянками прирічкових лісів.
Джерела
ред.Короткевич Е. Л. История формирования гиппарионовой фауны Восточной Европы [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.]. Київ: Наукова думка, 1988. 164 с.