Вікіпедія

Гільдеберт де Лавардін

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Гільдеберт (фр. Hildebert de Lavardin; бл. 1055 — 18 грудня 1133) — архієпископ Турської кафедри з 1125—1137 р.

Гільдеберт де Лавардін
фр. Hildebert de Lavardin[1][2]
Народився1056[5][6] або 1057[1][2]
Лаварден[7]
Помер18 грудня 1133[3][4]
Тур
Країна Французьке королівство
Діяльністьпоет, письменник, католицький священник, богослов, агіограф, католицький єпископ
Знання мовсередньовічна латина і Давньофранцузька
Посадаархієпископ[1][2] і єпископ[8]
Конфесіякатолицька церква[1]

Життєпис

ред.
 

Походив з бідної шляхетської родини. Народився бл. 1055 року у Лавардіні, поблизу Вандома. Замолоду йому було визначено церковну кар'єру. Ймовірно, він був учнем Беренгара Турського і став майстром школи в Ле-Мані. Відомий був широким знанням творчості актичних авторів, насамперед Цицерона, Овідія.

У 1091 році був призначений архідияконом, а в 1096 або 1097 році став єпископом Ле-Мана. Йому довелося зіткнутися з ворожістю частини свого духовенства, а також англійського короля Вільгельма II, який захопив Ле-Ман і перевіз єпископа з собою до Англії. Тут Гільдеберт перебував близько 1 року.

У 1100 або 1103 році відправився до Риму, де попросив дозволу залишити єпископство, на що папа римський Пасхалій II відповів відмовою. Гільдеберт побудував частину собору в Ле-Мані. У 1116 році його єпархія зазнала великого замішання через проповідь Генріха Лозаннського, який засуджував вище духовенство, особливо єпископа. Гільдеберт змусив його залищити єпархію Ле-Мана, але наслідки його проповіді залишилися. 1123 року був учасником Першого Латеранського собору.

У 1125 році Гільдеберта неохоче перевели до на архієпископську кафедру Тура, де він вступив у конфлікт з французьким королем Людовиком VI щодо прав церковного патронажу та з 1131 року з Жоффруа Ле Ру, єпископом Долу, стосовно влади його над 2 єпархіями в Бретані.

Він очолював Синод в Нанті. Помер Гільдеберт у Турі 1133 року.

Творчість

ред.

Основу становить вірші, декілька проповідей, житіє святих, трактати, епістолярна творчість. Збірка творів була видана у 1708 році. Складав вірші різної тематики. Кількість рукописних проповідей, які він складав французькою мовою та латиною, до тепер є дискусійною. З 144 проповідей більшість тепер вважає належить Петру Ломбардському. Є автором життєписів Гуго Клюнійського та Св. Радегунди.

Його листи користувалися великою популярністю в XII—XIII ст., часто використовувалися як класика в школах Франції та Італії. Вони включають два листи про боротьбу між імператором Генріхом V і папою римським Пасхалієм II. Відоме його листування з Аделою Нормандською.

Раніше Гільдеберт де Лавардін вважався автором богословсько-філософського трактату «Tractatus theologicus», але тепер його приписують Гуго Сен-Вікторському.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Гильдеберт // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
  2. ↑ а б в Гильдеберт // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. VIIIа. — С. 674.
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 13. — P. 460.
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118704710 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ The Catholic Encyclopedia
  7. ↑ The Catholic Encyclopedia and its makers / C. G. Herbermann, E. A. Pace, C. B. Pallen et al. — NYC: The Encyclopedia Press, 1917.
  8. ↑ Mirabile: Digital Archives for Medieval Culture — SISMEL – Edizioni del Galluzzo.

Бібліографія

ред.
  • Jean-Barthélemy Hauréau, Les Mélanges poétiques d'Hildebert de Lavardin, G. Pedone-Lauriel, 1882
  • Adolphe Dieudonné, Hildebert de Lavardin, évêque du Mans, archevêque de Tours (1056—1133) ; sa vie, ses lettres, Picard, 1898
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гільдеберт_де_Лавардін