Гуцуляк Михайло Максимович

Михайло Максимович Гуцуляк (31 жовтня 1888, с. Воскресинці (Коломийський район), Коломийський р-н, Івано-Франківської обл. — 18 грудня 1946, с. Келихів, Снятинський район Івано-Фрпанківської обл.) — український дитячий письменник, педагог, поручник УГА.

Михайло Гуцуляк
Файл:Гуцуляк Михайло Максимович.jpg
Народився 31 жовтня 1888(1888-10-31)
с. Воскресінці, Королівство Галичини та Володимирії, нині — Україна
Помер 18 грудня 1946(1946-12-18) (58 років)
с. Келихів, Снятинський район, Станіславська область, нині Івано-Франківська обл., Україна
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща ПольщаСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність педагог, дитячий письменник, учасник визвольних змагань
Знання мов українська, німецька і польська
Військове звання поручник УГА
Діти Борис Гуцуляк, Орест Гуцуляк

Життєпис ред.

Народився в сім'ї хлібороба Максима Гуцуляка та Тетяни Якимівни Гринюк (дочка сільського війта, який побудував у селі школу, і сестра українських письменників Леся Гринюка, 1883—1911, та Юрія Гринюка, 1892—1934). У них ще були дві дочки — Анастасія (у шлюбі — Гостюк) і Марія. З дитинства був пастухом сільської череди, але проявляв тягу до знань та оволодіння мовами. Всупереч батьківської волі, який бачив у Михайлові продовжувача своєї хліборобської справи, за сприянням брата матері Леся Гринюка пішов вчитися у Коломийську гімназію, заробляв на життя репетиторством. Після її закінчення був призваний до австро-угорського війська. Служив у гуцульському підрозділі цісарської почесної варти у Відні. Вільно володів німецькою та польською мовами.

З початком Першої світової війни — на фронтах в Італії та Славонії, в електробатальйоні. Був двічі поранений. Після демобілізації вступив до Української Галицької Армії, перебував у «чотирикутнику смерті» і перехворів під час епідемії тифу (жовтень-листопад 1919). Після інтернування підрозділів УГА поляками втік з табору полонених.

Як інваліду-комбатанту Першої світової війни польська влада дозволила йому працювати. Вчителював від Товариства «Рідна школа» у селах Снятинського району Задубрівці (1911-1914, 1921-1929), Іллінці (1929-1930) та Келихів (1930-1946). Керував місцевими аматорськими театральними гуртками, був художником-декоратором, був головою місцевих осередків "Просвіти" та представником у Снятинській філії "Просвіти".

Творчість ред.

Належав до кола авторів журналу «Дзвіночок» (1931—1939), опублікувавши на його сторінках літературні казки: «Повість про князенка Бориса» (1934), «Петрусь шукає княжої корони» (1935, Ч. 39–43) і «Павло Соловей» (1936). Писав також повість про слов'ян-антів, але з приходом в 1939 р. радянської влади на Західну Україну рукопис знищив. Підтримував приятельські стосунки з письменниками Юрієм Шкрумеляком та Василем Андрійовичем Костащуком (1896—1973), автором книги про В. Стефаника «Володар дум селянських» (він був і хресним батьком його старшого сина Бориса). Велику домашню бібліотеку (в ній було багато німецькомоних видань) в 1939 р. конфіскувало НКВД.

Родина ред.

Файл:Родина Гуцуляків (Михайло, Килина та їхні діти Борис і Орест), початок 30-х рр. ХХ ст.jpg
Родина Гуцуляків (Михайло, Килина та їхні діти Борис і Орест), с. Келихів Снятинського району Івано-Франківської області, початок 30-х рр. ХХ ст.

Дружина з 1926 р. — Гуцуляк (дівоче прізвище — Долинюк) Килина Василівна (13 січня 1900, с. Тулова, Снятинщина — 13 березня 1941, похована там само) — вчителька, випускниця Коломийської жіночої вчительської семінарії.

Діти: Гуцуляк Борис Михайлович (17 липня 1927, Задубрівці — 20 листопада 2015, Івано-Франківськ) — український хімік, доктор хімічних наук, професор; Гуцуляк Орест Михайлович (1930—1951), працював продавцем магазину в с. Тулуків, учасник націоналістичного молодіжного підпілля, покінчив зі собою пострілом у скроню під час облави МГБ на мосту між селами Келихів і Зібранівка.

Перед Другою світовою війною родина готувалася до еміграції в Аргентину. На місці колишнього родинного обійстя Гуцуляків у с. Келихів у радянський час встановили пам'ятник односельцям, які загинули в час Другої світової війни.

Джерела ред.

  • Гуцуляк Михайло // Морозюк В. Пом'яник — 7 / В. Морозюк. — Івано-Франківськ  : Видавець Третяк, 2008. — С. 12.
  • Могили відомих діячів краю. Село Келихів. Гуцуляк Михайло // Пам'яттю серця зігріті: Історія Снятинщини в літературно-мистецьких памятках 1914—2004 рр. — Снятин : Прут Принт, 2004. — С. 139.
  • Біографічна довідка: [Михайло Гуцуляк] // Харитон В. Я. Снятинщина: люди, події, факти / Василь Харитон, Ярослав Романюк. — Снятин : Прут Принт, 2003. – С. 175
  • Колесніченко У. О. Відроджені журнали «Дзвіночок» і «Світ дитини»: неперервність християнської традиції [Архівовано 11 вересня 2017 у Wayback Machine.]
  • Гуцуляк О. Б. Михайло Максимович Гуцуляк (1888—1946) — педагог, офіцер УГА, дитячий письменник // Станіславів і Станіславівщина в час суспільних і національних змін ХІХ і першої половини ХХ ст. : Суспільство — Політика — Культура — Міжнаціональні взаємини: Міжнародна науково-практична конференція. — Івано-Франківськ: Наукова бібліотека Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника ; Центр польської культури та європейського діалогу в м. Івано-Франківську ; Wojskowa Akademia Techniczna im. Jarosława Dąbrowskiego w Warszawie, 12-13 вересня 2017 р. : програма конференції.
  • Гуцуляк О. Б. Михайло Гуцуляк (1888—1946) — поручник УГА, педагог, дитячий письменник: до проблеми формування Асоціації нащадків комбатантів УГА // Західно-Українська Народна Республіка: революція, державність, соборність: до 100-річчя утворення ЗУНР. 30-31 жовтня 2018 р. : Програма-запрошення. — Львів — Івано-Франківськ : ННЦДІУНВР ім. О. Карпенка ПНУ ім. В. Стефаника. 2018. — С. 22.
  • Гуцуляк Михайло Максимович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія : до 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. – Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. – Т. 1 : А-Ж. – C. 448-449.