Гринюк Юрій Михайлович
Гринюк Юрій Михайлович (1891, с. Воскресинці Коломийський район Івано-Франківської області — 20 листопада 1937) — український письменник, вчитель. Розстріляний за сфабрикованою справою так званої «Подільської філії Української військової організації».
Дитинство
ред.Народився у бідній родині в якій було четверо дітей: Юрій та його три рідні сестри. З чотирьох років відзаробляв у пана: пас гусей, свиней та овець. Вступає до Коломийської гімназії, пробує писати перші літературні твори. Згодом вступає на правничий факультет до Львівського університету. Заробляє репетитерством.
Перші Визвольні Змагання
ред.З початком Першої світової війни мобілізований до австрійського війська. В армії продовжує займатись поезією. Потрапляє до штрафбату. А в кінці грудня 1914 р. за антивоєнну агітацію засуджують до шести місяців ув'язнення у військовій фортеці. За Директорії УНР обіймав посаду тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу політичної інформації у Вінниці. В січні 1920 року переходить на службу до червоних. Працює у губчека. Вступає до більшовицької партії. Якийсь час працює в редакції газети «Червоний стрілець», згодом служить при штабі Української червоної галицької армії. Потрапляє у полон до поляків. Перебуває у в'язницях Бердичева та Рівного, звідки тікає до Вінниці. Лишається жити у Вінниці, бере участь в політиці українізації, влаштовується на роботу до школи вчителем української мови.
Міжвоєнний період
ред.Вступає до літературної організації «Західна Україна» де видає ряд свої праць. 10 лютого 1933 року заарештований. Звинувачений у керівництві Подільським відділом УВО, підготовці збройного повстання проти радянської влади. Цією самою постановою визнано винними ще 22 «члени Подільської філії УВО». Отримав 10 років концентраційних таборів. Розстріляний 1937 року у Медвежегірську.
1989 року посмертно реабілітований.