Вікіпедія

Гурська Ольга Сергіївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гурська.

Ольга Сергіївна Гурська-Крюкова (18 березня 1902, Коренево — 19 квітня 1975, Буенос-Айрес) — українська художниця. Дружина художника Бориса Крюкова.

Ольга Гурська
Olga Gurski
При народженні Ольга Сергіївна Гурська
Народження 18 березня 1902(1902-03-18)
Коренево, Курщина, Російська імперія
Смерть 19 квітня 1975(1975-04-19) (73 роки)
  Буенос-Айрес, Аргентина
Національність українка
Країна Аргентина Аргентина
Жанр портрет, пейзаж, натюрморт
Навчання Київський художній інститут
Діяльність художниця
Напрямок постімпресіонізм
У шлюбі з Крюков Борис Іванович

Біографія ред.

Ольга Сергіївна Гурська народилася 18 березня 1902 року в Коренево на Курщині (Російська імперія), по батьківській лінії походила зі старої польської шляхти. Напівлегендарний прапредок роду Гурських, чеський лицар Ярослав, 1241 року під Оломоуцем полонив татарського провідника на ім'я Пера — і тим зупинив дальше просування татар на Захід. За це він дістав від короля Вацлава герб Штернберґ («Зоряна гора»), призначений для нього та його нащадків. В Україні прізвище «Гурські» вперше зафіксоване під час Переяславської Ради: священик Гурський піднімав заколот проти Богдана Хмельницького, щоб не допустити підписання угоди з Москвою.

1919 року Ольга Гурська закінчила київську Фундуклеївську жіночу гімназію, а 1929 року — Київський художній інститут, здобувши звання «художника-станковіста». 1933 року одружилася з відомим художником Борисом Крюковим. 1943 року виїхала з родиною до Львова, потім до Кракова, нарешті до Ґмундена (Австрія), а звідти емігрувала до Аргентини й оселилась у Буенос-Айресі (1948). Померла 19 квітня 1975 року в Буенос-Айресі.

Творчість ред.

Випробувавши за років навчання в Київському художньому інституті багато мистецьких напрямків (формалізм, конструктивізм, навіть кубізм — залежно від уподобань того чи іншого професора), зупинилася на манері, яку можна окреслити як постімпресіонізм. Малювала виключно олійними фарбами.

Залюбки малювала квіти, пейзажі, однак найбільшої майстерності досягла в мистецтві портрета. Як зазначив Ігор Качуровський, портрет був для неї не лише відтворенням певних рис людини, а й насамперед — розкриттям індивідуальної психіки. Найвдаліші — жіночі портрети Ольги Гурської: її матері, доньки, Тересіти Посьєлльо, Лідії Макарухи, Лариси Бандури, два автопортрети; чоловічі: Гейно Цернаска, Миколи Голодека [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.], Челестіно Кампіґотто та ін.

Жанрово-тематична обмеженість творчого доробку Ольги Гурської — натюрморти, пейзажі, портрети, в яких немає жодного естетичного негативу, — дозволяє говорити про те, що художниці був властивий (беручи літературознавчий термін) ескапізм — прагнення до втечі від реальності (від ісп. escapar — тікати): адже вона бачила навколо себе не лише прекрасну природу і прекрасних жінок — їй довелося пережити і голодні пореволюційні роки, і війну, й еміграційні злидні. Зрештою, це було властиве мало не всім українським митцям, які опинилися на Заході: еміграція — втеча в житті — тягла за собою ескапізм — втечу в мистецтві.

Загалом, мистецька місія Ольги Гурської полягала у продовженні традиції українського імпресіоністичного малярства, плеканої в Київському художньому інституті, і перенесенні її на Захід — у Латинську Америку — до Аргентини.

Виставки ред.

В УРСР Ольга Гурська брала участь лише в колективних виставках.

Активну виставкову діяльність провадила на еміграції. 1947 року взяла участь у колективній виставці художників Верхньої Австрії (Лінц), де мала великий успіх у критики. Також долучилася до кількох виставок українських мистців у Зальцбурзі.

У Буенос-Айресі майже щороку виставлялася в центральних галереях та малювала на замовлення.

На запрошення уряду провінції Буенос-Айрес відбулася її індивідуальна виставка в мистецькому салоні готелю «Провінсіяль» у Мар-дель-Плята (курортне місто над Атлантичним океаном).

Живучи в Аргентині, художниця виставлялася й у США та Європі — мала дві виставки у Нью-Йорку (організовані Союзом Українок Америки) та одну в Мюнхені. У США виставлялася «дистанційно», надсилаючи туди полотна з Буенос-Айреса. Особисто відвідала Канаду і США щойно після смерті чоловіка, щоб розпродати майже всі останні картини і зібрати фонди на видання монографії «Борис Крюков» (Буенос-Айрес, 1971).

Перелік виставок Ольги Гурської ред.

Список(неповний), укладений Лідією Крюковою, донькою художниці:

  • Український центральний комітет. Спілка праці українських образотворчих мистців у Львові, 1943.
  • Ukrainische Kunstausstellung. Salzburg, 6. — 20.10.1946.
  • Професійне Товариство Образотворчих Мистців Австрії, Крайове Об'єднання Горішньої Австрії, Лінц. — 29.8-18.9.1947.
  • Ґалерія Мюллер, Буенос-Айрес. — 23.8-4.9.1954 (індивідуальна).
  • Ґалерія Мюллер, Буенос-Айрес. — 5-17.9.1955 (індивідуальна).
  • Ґалерія Ван-Рієль, Буенос-Айрес. — Жовтень 1956 (індивідуальна).
  • Мистецький Сальон «Готель Провінсіяль», Мар-дель-Плята, під патронатом Міністерства господарства й економіки (Адміністрація туризму і парків). — 15-24.4.1957 (індивідуальна).
  • Т-во Просвіта, Буенос-Айрес. — 6-20.9.1958.
  • Весняний Сальон Образотворчого Мистецтва, Об'єднана Виставка Український Мистців в Аргентині, Сальон «Просвіта», Буенос-Айрес. — 3-20.10.1959.
  • Об'єднання Мистців-Українців в Америці, Відділ у Нью-Йорку, Літературно-Мистецький Клюб, Нью-Йорк. — 2-16.5.1965.
  • Міська Рада Буенос-Айресу, Заля виставок, Буенос-Айрес. — 1965.
  • Союз українок Америки, Відділ 64, Нью-Йорк. — 20.10-3.11.1968.
  • Alvear Palace Hotel, Буенос-Айрес. — 23.5-13.6.1967 (індивідуальна).
  • Союз Українок Америки, Нью-Йорк, XVI Мистецька виставка жіночої творчости. — 19-26.11.1972.
  • Світова федерація українських жіночих організацій, Виставка образотворчих мистців в розсіянні, Філядельфія. — 24.11-3.12.1972.
  • Haus der Begegnung, Мюнхен — 15.11.1972.

Джерела ред.

  • Качуровський Ігор. Малярська творчість Ольги Гурської // Нові дні. — Канада, Торонто, 1975. — Вересень. — С. 18—19.
  • Бросаліна Олена. Постімпресіонізм Ольги Гурської: Сторінка історії українського малярства в Аргентині // Мистецтвознавство України: Зб. наукових праць / Акад. мистецтв України; Ін-т проблем сучасного мистецтва АМУ. — К.: Муз. Україна, 2005. — Вип. 6—7. — С. 471—479.
  • Крюкова Лідія. Шляхетство Ольги з роду Гурських гербу «Стернберґ» // Скарбниця української культури: Зб. наукових праць. — Чернігів: Видавництво Чернігівського ЦНТЕІ, 2009. — Вип. 11. — С. 75—89.
  • Художниця Ольга Гурська / Публікацію підготував Олександр Капітоненко // Кримська світлиця. — 26 квітня 2002. — № 17.
  • Компанієць О. Джерела пам'яті // Просвіта. — 1993. — № 5—6.
  • Ольга Гурська-Крюків у Мюнхені // Шлях перемоги. — Буенос-Айрес. — 26.11.1972.
  • Фесолович М. Ольга Гурська (виставка в Alvear Palace Hotel) // Наш клич. — 1.6.1967.
  • Clarín. Por las galerías de arte. Pintora ucraniana. — 1.6.1967.
  • Bidart Pedro H., prof. Galería de arte Alvear Palace Hotel. — Buenos Aires, 23.5-12.6.1967.
  • Голіян Гр. Творці небуденних цінностей // Українське слово. — 28.9.1958.
  • Ministerio de hacienda (…) turismo y parques. Prov. de Bs.As. Mar del Plata. — 1957.
  • Ramallo Ernesto. Olga Gurski. Artes plásticas // La Prensa. — 5.6.1967.
  • Oberösterreichische Nachrichten. Kunst und Wissenschaft. Ausstellung bildender Künstler. — 11.08.1947.
  • Linzer Volksblatt. — 6.8.1947.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гурська_Ольга_Сергіївна&oldid=41195663