Груше́вський Григо́рій Микола́йович (27 січня 1867, Шабельники — 1938) — український церковний та громадський діяч, протопоп Української автокефальної православної церкви. Брат щонайбільше в четвертому поколінні Михайла Грушевського, батько Сергія Грушевського.

Григорій Грушевський
Грушевський Григорій Миколайович
протопоп
з 1.01.1900
Обрання: 25.11.1899
Деномінація: УАПЦ
Церква: Святотроїцька церква села Кримки
Парафія: Парафія Святої Трійці Української Автокефальної Православної Церкви села Кримки
 
Альма-матер: Київська духовна семінарія
Національність: українець
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Народження: 27 січня 1867(1867-01-27)
Шабельники, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть: 1938(1938)
Батько: Микола Левович Грушевський
Дружина: Ольга Володимирівна Ранцова
Діти: Сини: Сергій, Лев, Василь; донька Ярина
 
Нагороди:

Медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III»
Набедреник, Скуфія фіолетова, Камилавка, «Наперсний» хрест, Палиця

Докладніше: Грушевські

Зміст

БіографіяРедагувати

Григорій Миколайович Грушевський (власноруч писав себе як Грушівський[1]) народився 27 січня 1867 року в селі Шабельники Чигиринського повіту Київської губернії[2] в сім'ї псаломщика.

Батько — Микола Левович Грушевський (1840, Шабельники — 26 січня 1913, Шабельники), все життя прожив у Шабельниках і 48 років пропрацював псаломщиком. Про його спів селяни казали: «ну наш Миколаша Леонтович як заспівають, то вже в церкві не заснеш». Захоплювався бджолярством та рибальством на Дніпрі. Із чисельного потомства дорослими стали тільки Григорій, його брат, який закінчив учительську семінарію, та сестра, яка закінчила двокласне жіноче училище[3].

Закінчив повний курс Київської духовної семінарії по другому розряду в 1890 році. Там увійшов до «української» групи, яку очолював його далекий родич Михайло Сергійович Грушевський. Після закінчення семінарії працював вчителем в церковно — парафіяльній школі Кам'янки на Чигиринщині. В 1892 році преосвященним Іринеєм призначений дяком в Ковалівку Васильківського повіту. 21 березня 1893 року за ухвалою Митрополита Київського та Галицького Іоаннікія висвячений преосвященним Сильвестром Канівським в братськім монастирі на священика Успенської церкви Мордви на Чигиринщині. За ухвалою Митрополита Київського та Галицького Іоаннікія на особисте прохання 25 листопада 1899 року переміщений священиком Святотроїцької церкви у Кримки Ставидлянської волості на Чигиринщині. 20 березня 1900 року духовною консисторією призначений окружним місіонером. З 15 березня 1906 року духовний слідчий.

За даними Леоніда Зашкільняка, у 1891 році Григорій Грушевський одружився з літераторкою Ольгою Володимирівною Ранцовою, яка переїхала до Києва з Петербурга і брала участь у семінарській громаді.[4] Вінчання відбувалось у Києві. 1892 року у подружжя народився син Сергій, якого хрестив Михайло Грушевський.

У 1921 році Григорій Грушевський перейшов під юрисдикцію Української Автокефальної Православної Церкви. У 1923 році Всеукраїнський Православний Церковний Собор надав йому сан протопопа. У 1924 році Черкаська Православна Церковна Рада призначила його духовним окружним.

За даними[5], був арештований 1937 року, відбував покарання в сибірських таборах. Репресований в 1938 році[6].

НагородиРедагувати

РодинаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Державний архів Черкаської області. Формулярний список причету парафії Святої Трійці Української Автокефальної Православної Церкви села Кримки. Ф. Р-442 оп.1 спр.48 С.19зв.-20
  2. Єфремов Сергій. Щоденник. Про дні минулі // Літературний ярмарок. Володимир Плачинда
  3. Г. Псаломщик Н. Л. Грушевський//КЕВ № 18 1913 С.533(рос.)
  4. За даними Л. О. Зашкільняка: Грушевський М. С. Щоденник. 1886—1894. — С. 23.
  5. Кучерук О. Сергій з роду Грушевських // «Радіо Свобода», 10.01.2013
  6. Архів Управління Служби безпеки України в Луганській області, спр. 7889-р. C.23
  7. Так виглядає тепер.
  8. Державний архів Кіровоградської області. Атестат зрілості. Ф.499 оп.1 спр.511 С.74(рос.)
  9. Державний архів Кіровоградської області. Список учнів і сторонніх осіб, які витримали іспит зрілості в 1913 році. Ф.499 оп.1 спр.511 С.57(рос.)
  10. Державний архів Кіровоградської області. Список учнів і сторонніх осіб, які витримали іспит зрілості в 1914 році. Ф.499 оп.1 спр.511 С.60(рос.)
  11. 265-й пехотный Вышневолоцкий полк.//Офицеры РИА.(рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Це незавершена стаття про культуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.