Відкрити головне меню

Гринчишин Максим Ігорович

Макси́м І́горович Гринчи́шин (12 травня 1979(19790512), Луцьк, Волинська область, Українська РСР — 19 лютого 2017, Авдіївка, Донецька область, Україна) — лейтенант (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни на сході України, командир зенітно-ракетного взводу (1-й батальйон, 72 ОМБр), позивний «Прометей».

Гринчишин Максим Ігорович
UA-OF1b-LT-GSB-H(2015).png Лейтенант
Гринчишин Максим Ігорович.jpg
Загальна інформація
Народження 12 травня 1979(1979-05-12)
Луцьк, УРСР
Смерть 19 лютого 2017(2017-02-19) (37 років)
Авдіївка, Донецька область, Україна
поховання: Луцьк
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет Луцький НТУ
Псевдо «Прометей»
Військова служба
Роки служби 2014—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
72 ОМБр.svg
 72 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир зенітно-ракетного взводу
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

БіографіяРедагувати

1996 року закінчив луцьку середню школу № 9. З 1996 по 1997 рік навчався у Луцькому вищому професійному училищі будівництва і архітектури в групі № 32 за професією муляр–штукатур, у 1997—1998 продовжив навчання в училищі за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» в групі ВПУ-12.

Захоплювався гірським туризмом, був серед засновників туристичного клубу «Ми»[1]. На початку 2000-х кілька років прожив за кордоном, працював у Мілані в сфері ІТ. Вільно володів італійською мовою, завдяки чому у 2004 році допоміг чоловіку своєї зведеної сестри футболісту ФК «Шахтар» Анатолію Тимощуку у комунікації з керівництвом ФК «Мілан»[2].

2009 року закінчив Луцький національний технічний університет, факультет будівництва та дизайну, за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Працював бригадиром на Луцькому спецкомбінаті[3].

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 14 серпня 2014 року призваний за частковою мобілізацією Луцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом. Пройшов двотижневі навчання у 184-му навчальному центрі в с. Старичі Яворівського району, після чого був направлений до 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква, Київська область. З 30 серпня виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Сході України. В подальшому підписав контракт. Маючи звання молодшого лейтенанта, проходив службу на посаді командира зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону. Воював в районі Волновахи, Старогнатівки, обороняв Авдіївку.

Загинув 19 лютого 2017 року від кулі снайпера під час виконання бойового завдання в районі міста Авдіївка.

Про Максима:

«Він був скурпульозною людиною. В нього не було такого, „совдепного“, байдужого відношення до будь-якої справи. Він хотів, щоб все було чітко і зроблено так, як має бути», — боєць 72-ї бригади Сергій Ліщук.

«Це була унікальна людина. Все, що він робив, він робив до кінця. Це був для мене хороший приклад самопожертви», — військовий капелан Мар'ян Михайлишин[4].

Похований 22 лютого на міському кладовищі Луцька в селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань[5][6].

Посмертно присвоєне військове звання лейтенанта.

Залишились мати Лариса Володимирівна Гринчишин, брат Дмитро Літушко, зведена сестра Надія Навроцька[7].

НагородиРедагувати

Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[8][9].

Вшанування пам'ятіРедагувати

22 вересня 2017 року у Луцьку, на будівлі Луцького навчально-виховного комплексу № 9, встановлено та освячено пам'ятну дошку загиблому випускнику Максиму Гринчишину[10][11][12].

6 грудня 2017 року у приміщенні Луцького НТУ відкрили пам'ятні дошки загиблим випускникам університету Максиму Гринчишину, Олександру Войчуку та «айдарівцю» Олегу Твердохлібу[13].

ПриміткиРедагувати

  1. Лучанин, який загинув в АТО, був і в горах справжнім Героєм // «Волинь», 21 лютого 2017
  2. «Максим Гринчишин допомагав Толіку влаштуватися у європейський клуб», — агент Тимощука // «Волинь24», 22 лютого 2017
  3. «Це була людина, глибину якої навряд хтось осягне»: у Луцьку відкрили меморіальну дошку загиблому воїну // «Волинь24», 22 вересня 2014
  4. Луцьк зустрів тіло загиблого Максима Гринчишина // «Громадське. Волинь», 21 лютого 2017
  5. Луцьк умився кривавими слізьми: містяни попрощалися із загиблим Максимом Гринчишиним // «Район. Луцьк», 22 лютого 2017
  6. Як Луцьк прощався з Максимом Гринчишиним. ФОТО // «ВолиньPost», 22 лютого 2017
  7. В АТО загинув боєць з родини футболіста Тимощука // Gazeta.ua, 20 лютого 2017
  8. Указ Президента України від 10 березня 2017 року № 58/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. Матері загиблого бійця вручили орден // «Район. Луцьк», 13 травня 2017
  10. На приміщенні навчально-виховного комплексу № 9 відкрили меморіальну дошку Герою Максиму Гринчишину Луцька міська рада, 22 вересня 2017
  11. Відкриття меморіальної дошки // Сайт НВК № 9 м. Луцьк, 25 вересня 2015
  12. Відкрили меморіальну дошку атовцю Максиму Гринчишину // «Район. Луцьк», 22 вересня 2017
  13. Відкриття меморіальних дощок загиблим воїнам, які навчались у Луцькому НТУ // Сайт Луцького НТУ, 7 грудня 2017

ДжерелаРедагувати